Уперше вдалося побачити всі три складові Полярної зірки, повідомили астрономи на конференції Американського астрономічного товариства, яка відбулася минулого тижня. Однією з найпоширеніших астрономічних помилок, яка прижилася у свідомості людей, є визнання Полярної зірки найбільш яскравою оздобою зоряного неба. Кожен із нас чув про цю зірку і нам здається, що своєю популярністю вона завдячує яскравості. Загалом, знання пересічної людини про зоряне небо обмежені — ми безпомилково розпізнаємо на ньому хіба що Велику Ведмедицю (так званий Ківш) та Полярну зірку. Але насправді Полярна зірка сяє в 23 рази слабше від найяскравішої зірки зоряного неба — Сиріуса.
Полярна зірка своєю популярністю завдячує щасливому збігові обставин, який полягає в тому, що вісь обертання нашої планети «цілиться» приблизно в її напрямку. На кожній конкретній географічній широті Полярна зірка перебуває практично в тій самій точці зоряного неба, яка визначає напрямок на Північ. Так ця зірка стала незмінним дороговказом та орієнтиром для мандрівників і моряків, хоча її місцезнаходження не є таким уже стабільним, як здається.Рiч у тiм, що Полярна зірка насправді є сузір'ям із трьох зірок. При цьому одна зірка з цього небесного тріумвірату є зіркою змінною, належить до класу об'єктів, які називаються цефеїдами.
На згаданій 207-й конференції Американського астрономічного товариства було представлено результати спостережень, здійснених космічним телескопом «Хаббл», завдяки яким ученим вперше вдалося побачити всі три складові Stella Polaris. Дві найближчі до себе зірки знаходяться на кутовій відстані лише 0,2 секунди. Наведемо для порівняння, що такий розмір мала б металева гривня, якби ми розглядали її з відстані 30 кілометрів. З поверхні Землі ці дві зірки не можна побачити окремо навіть через найпотужніші телескопи, оскільки тут перешкодою стає земна атмосфера. Але розміщений у космосі «Хаббл» зумів розгледіти «полярних сестричок» окремо. Та навіть із космосу розрізнити зірки було важко, оскільки одна за розмірами та інтенсивністю сяйва подібна до нашого Сонця, а інша є супергігантом, який сяє в дві тисячі разів сильніше. Визначивши точні орбіти всіх трьох складових Полярної зірки, вдалося також визначити маси кожної з них. Це особливо важливо у випадку тієї зірки, яка є цефеїдом, оскільки цей тип змінних зірок вважають одним iз найважливіших «маяків» у Всесвіті.
«Хаббл» також краще розгледів Сиріус. Про існування другої, змінної зірки, яка отримала назву Сиріус В, або «цуценя» (за її «непосидючість»), астрономи знають уже півтора століття. Але розгледіти її не могли через її тьмяний блиск. Навіть при тому, що Сиріус, який ще інколи називають «зимовим сонцем»,перебуває лише на відстані 8,6 світлових років, тобто є однією з найближчих до нашої планети зірок. Підступність «цуценяти» полягає ще й у тому, що воно належить до так званих білих карликів — зірок велетенської маси при малому діаметрі. Діаметр Сиріуса В становить лише 12 тис. кілометрів — менше ніж Землі, але за масою він лише на два відсотки поступається Сонцю. Середня щільність речовини «цуценяти» така, що на поверхні цієї планети людина вагою 60 кілограмів важила б 25 млн. кілограмів. З допомогою «Хаббла» вдалося встановити, що температура на поверхні Сиріуса В становить 25200 градусів, хоча на самому Сиріусі — «лише» 10500 градусів. «Цуценя» цікаве вченим також тим, що наше Сонце наприкінці свого життя також стане білим карликом. А найбільше значення має те, що на білих карликах час від часу трапляються над'яскраві спалахи, тому астрономи називають такі зірки «маяками» і використовують їх при визначенні відстаней у Всесвіті.
До речі, найближчою до Полярної зірки є одна з найяскравіших зірок зоряного неба — Капелла, яку астрологи визначили зіркою першої величини і передвісницею щастя й багатства. Капелла також відома під назвою Козляча зірка. Річ у тім, що на старовинних картах зоряного неба в цій частині було зображення кози, яку боги помістили туди за шляхетну справу. За міфами, коза вигодувала Зевса, якого мати сховала у хліві від бога часу Кроноса, що поїдав своїх дітей. Якщо помістити Капеллу на місце Сонця, то землянам стало б дуже спекотно, оскільки вона виділяє енергії в 160 разів більше, ніж наше небесне світило. Астрофізики лише восени минулого року з допомогою того ж таки космічного телескопа встановили, що Капелла насправді є сузір'ям із чотирьох зірок.