Це свято ще називається Богоявленням Господнім, Водохрещами, Йорданню. Про історію торжества розповідає нам Євангеліє устами святого апостола і євангеліста Матвія: «Тими ж днями приходить Іван Хреститель і проповідує в пустелі юдейській, та й каже: «Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!». Бо він той, що про нього сказав був Ісая пророк, промовляючи: «Голос того, хто кличе: В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!». Тоді до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця, і в річці Йордані хрестились від нього, і визнавали гріхи свої... Прибув й Ісус, але Іван переконував його, що це він має хреститися від Христа. А Ісус відповів: «Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити всю правду». Охрестившись, Ісус вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!».
Слово «хрещення» грецькою мовою означає «занурюю», або «повне занурення». Обряд обмивання з метою духовного оновлення, очищення, переродження прийшов із глибини віків і був відомий задовго до Івана Хрестителя. Зміна імені на знак зміни володаря також практикувалася у старозавітні часи, про що маємо підтвердження в Біблії. За часів Римської імперії патрицій, набувши собі раба, занурював його повністю у воду і після цього давав нове ім’я. Даний ритуал символізував те, що віднині ця людина — його раб, а минуле життя її ніби змивається, повністю стирається. Рабовласник давав рабу також і нове ім’я на знак повної приналежності собі. Починаючи від Івана Хрестителя, Предтечі Господнього, традиція повного занурення у воду набуває нового змісту. Як читаємо в Євангелії, Іванове хрещення було очищуючим хрещенням покаяння — зануренням у духовну річку підзаконного вчення, що веде до Христа. Іванова проповідь вела людей до покаяння. Люди визнавали гріхи свої, а обряд занурення у воду був символом, зовнішньою емблемою цього духовного очищення, омивання гріхів: як фізична вода змиває з нас бруд тілесний, так і сльози покаяння змивають з душі бруд гріха..
Без сумніву, Ісусу Христу не було потреби в каятті, адже Він був безгрішним Богом. Не було в Нього потреби також і хреститися духовно, занурюватись у Слово, бо Він Сам був Богом-Словом! Він приніс на землю оновлене Слово, Новий Заповіт, який підняв старозавітне відкриття на найвищий щабель — щабель любові. Про це свідчить нам і Євангеліє від Івана, яке починається словами: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово... І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця...» І славу цю було явлено на землі саме в цей великий день — день, коли відкрилося людям Божество в усій повноті Пресвятої Трiйці. Тому й свято це називається ще Богоявленням: Син Божий хрестився в Йордані, Дух Святий злинув на Нього у вигляді голуба, і з неба чувся голос Бога Отця.