«Наша провина в тому, що торік ми не зажадали розпуску парламенту...»

      Поки в політичних «верхах» триває дискусія щодо того, наскільки конституційною й чинною є «відставка» Кабінету Міністрів (судячи з розповсюдженого вчора висновку Міністерства юстиції, таки не конституційною й не чинною), політики продовжують обговорювати «гарячу тему». Вже, здається, і про газ забули — аби про Єханурова поговорить...

      Услід за Президентом, який заради «морального спілкування» направив до Верховної Ради звернення з вимогою скасувати «неконституційне рішення» про відставку уряду (яке насправді вважає недійсним), розпочав листування з парламентом і Прем'єр-міністр. Учора народним депутатам роздали тексти листа, в якому Юрій Єхануров наголошує, що ні він, ні члени уряду не заявляли про свою відставку. Адресований Голові ВР документ датовано 11 січня (нагадаємо, постанову про відставку уряду парламентарії ухвалили 10-го). (Як наголошується у відповідному висновку Мін'юсту, у ВІДСТАВКУ парламент може відправити уряд тільки за його, уряду або Прем'єра, відповідної заяви про складення повноважень).

      Загалом же голосування за цю дивну постанову, проект якої був внесений комуністами й підтриманий фракціями, підконтрольними Юлії Тимошенко, Володимирові Литвину, Вікторові Януковичу та Віктору Медведчуку, Єхануров вважає «демонстрацією тимчасових союзників Президента Віктора Ющенка». «Це добре, що така поляризація відбулася. Тимчасові союзники, які прийшли влітку 2004 року... У штабі було дві людини, які були категорично проти таких людей — це я і Роман Безсмертний». Ми тоді казали: «Нам не потрібні такі союзники, бо буде біда, ми програємо вибори, — сказав Прем'єр в ефірі «5-го каналу». — Ніщо так не об'єднує, як спільна ненависть до чогось... Амбіції затьмарили все, кожен вважає себе гетьманом, і не менше». «Історично склалося, що Президент — це людина однієї формації, представник демократичних сил, і є вчорашні сили, які об'єдналися з частиною наших. І ця зрада, яка відбулася, частини наших, допомогла сформувати парламентську більшість», — зазначив Юрій Єхануров, водночас погодившись із тим, що в майбутньому парламенті з деким із цих «зрадників» таки доведеться співпрацювати. Що ж до підписання «газової» угоди з «Газпромом», за яку його дехто нині так критикує, глава уряду зауважив: «У мене був вибір — або газ Україні і тепло, або мої вибори, і я буду боротися до Стокгольмського суду, і місяців через сiм ми б отримали рішення. Що було б із нашою економікою?»

* * *

      Коментують «поведінку» Верховної Ради й соратники Єханурова по «Нашій Україні». Досить оригінально, щоб не сказати істерично, висловився з цього приводу керівник виборчої кампанії блоку Роман Безсмертний. «Наша провина в тому, що торік ми не зажадали розпуску парламенту. Хоча я говорив Президентові: перше, що потрібно зробити, — розігнати цю Раду. Користі від неї ніякої не буде, а зуби вони показати можуть» , — заявив пан Безсмертний в інтерв'ю «Газете по-киевски». Така заява могла б здивувати, адже підстав для розпуску ВР у Президента нібито не було. Однак Роман Петрович має на це свою відповідь: «Ви скажете: а як же Конституція? А я у вас запитаю: що ж конституційного в рішенні про відставку уряду? Не можна давати можливість цим людям гадити на голову 50-мільйонній країні, та ще й після революції». Принагідно пан Безсмертний назвав депутатів, які проголосували за відставку уряду, «дітьми в політиці, які загралися й не помітили, як обгадилися по самі вуха», а простіше кажучи — «говнюками».

* * *

      Намагається примирити соратників-противників Громадянський блок «Пора»-ПРП, закликаючи «всі політичні сили, які разом стояли на Майдані, підписати меморандум про формування більшості в наступному парламенті». На думку голови політради блоку Владислава Каськіва, непідписання такого документа «свідчитиме про безвідповідальність та подвійну гру партій та блоків, які ще вчора називалися «помаранчевими». Водночас Каськів зізнався журналістам у своїй невірі в те, що, скажімо, спікер ВР Володимир Литвин підпише такий меморандум. Хоча журналісти «УМ» щось не пригадують, щоб пан Литвин бодай раз там, на Майдані, взагалі з'явився. Чи йдеться про його дружину, яка різала для революціонерів бутерброди?

* * *

      Водночас представник фракції Блоку Юлії Тимошенко в парламенті Андрій Шкіль на прес-конференції з цього приводу заявив, що «основною метою БЮТ [при вівторковому голосуванні] була не відставка уряду, а розірвання ганебної газової угоди». Саме тому Блок звертається до громадян України почати пікетування посольства та консульств Російської Федерації в Україні з вимогою припинити тиск на Україну та денонсувати дію угоди від 4 січня 2006 р. Шкіль висловив упевненість, що коли «Президент ознайомиться з текстом угоди сам, а не через слова радників, він прийме відповідне рішення».

* * *

      Ну і нарешті лідер блоку «Не так!» Леонід Кравчук наголошує на тому, що рішення Верховної Ради про відставку уряду є законним. За словами головного парламентського есдека, парламент не зможе виконати вимоги Президента й скасувати рішення про відставку Кабміну, бо цього, мовляв, «не передбачає Конституція».

БУРКУН

      Відставка — не відставка, винен (винна, винні) — не винен (не винна, не винні), дурень (шантажистка, говнюки) — сам дурень... Незважаючи на те, що голосування за відставку (чи як це у них називається?) уряду Юрія Єханурова в парламенті відбулося ще на початку тижня, ця подія й досі залишається основною топ-темою інформаційних повідомлень. Щиро кажучи, коментувати й оцінювати її вже набридло. Так і хочеться вжити заїжджену фразу «народ не дурний і сам усе добре розуміє»...

      Будемо сподіватися, що так воно й є. От тільки як розуміти тих політиків, які в досить складній для України ситуації розгортають війну фактично у своєму ж (і, що найприкріше, НАШОМУ) таборі? Тому таборі, якому таки доведеться після виборів виходити на компроміси — бо що буде в протилежному випадку, краще й не уявляти.

      Так, ми добре бачимо, хто заради власних інтересів — читай, погамування власної істерично-жіночої образи — готовий «здати» інтереси національні й державні. Так, ми чудово усвідомлюємо, для кого понад усе — рейтинг власної політичної сили, який, попри тисячі рекламних щитів у зелених тонах, залишається катастрофічно низьким. І розуміємо, що голосувати, ймовірно, доведеться зовсім не за тих, хто викликає симпатію — ми ж бо, на відміну від політиків, переймаємось насамперед державними інтересами, тому шанси навіть наймиліших серцю сил оцінюємо реалістично...

      Однак усьому є межа. І спостерігаючи відверте, брудне й часом жалюгідне «мочилово» одне одного з визначеннями типу «говнюки», «прокладки» тощо, іноді дуже хочеться забути про рейтинги й віддати свій голос хай півторапроцентній, зате щирій і послідовній партії. Бо одна справа — гострі й часто нецензурні оцінки Олександра Волкова (приємно мати в політиці бодай одну чесну людину), й зовсім інша — гидота з вуст Безсмертного, Жванії та iнших. Волковим, панове, дано бути не всім.