Будівля харківського Держпрому завжди була символом. Колись — революції у вітчизняній архітектурі, тепер — її глибокого занепаду. Факти свiдчать самі за себе. Грандіозну споруду фасадом завдовжки 300 метрів фахівці на початку минулого століття звели всього за два з половиною роки (1925—1928). Сьогодні ж, аби просто реставрувати будівлю, потрібен термін у чотири рази довший. Принаймні за умови, якщо потік державних коштів не зміліє до дріб'язку.

Під час візиту до Донецька надзвичайний і повноважний посол Республіки Білорусь в Україні Валентин Величко звернув увагу на стабільну економічну співпрацю з донеччанами. Приміром, до 70 відсотків білоруського машинобудування працює завдяки українському металу, серед якого немало саме донецького. А у недалекому майбутньому Донеччина не тільки експортуватиме сировину, а й налагодить складання білоруських автобусів МАЗ, що непогано зарекомендували себе на міських маршрутах.

Боротьба з телефонними «жартівниками», які анонімно повідомляють про вибухівку в тому чи іншому приміщенні, ведеться з перемінним успіхом, однак до конкретної відповідальності «терористів» досі здебільшого не доходить. Точніше, не доходило раніше, оскільки нещодавно в Маріуполі таки відбувся відповідний судовий процес і покарав одного з мешканців міста позбавленням волі.

Шлях до визнання у столиці американської кіноіндустрії студентка Коломийського інституту — філії Прикарпатського університету імені Василя Стефаника Людмила Боднарук подолала за два роки, відколи дебютувала у модельному бізнесі. Успіх переслідував чарівну коломиянку по п'ятах: вона з першого заходу стала «Покутською красунею-2002» і того ж року здобула звання першої віце-міс регіонального конкурсу «Прикарпатська красуня».

Більше року родина 70-річного Івана К. iз села Олесине Козівського району Тернопільської області не знала, що з ним сталося, бо чоловік раптом безслідно зник. У жовтні минулого року пенсіонер разом зі ще одним односельцем поїхав до райцентру на цукрозавод, аби виписати зароблений за здані буряки цукор, а додому він уже не повернувся. Останнім, хто його бачив, був мешканець із сусіднього села, який пізно ввечері пояснював старому, як краще пройти до Олесина пішки. У дорозі чоловік і пропав. За заявою рідних його згодом почали розшукувати правоохоронці, але безрезультатно.

Це зараз справа набула скандального резонансу і судових втручань, а починалось усе цілком інтелігентно. Два роки тому на місці старого ринку «Формаркет», який давно не відповідав сучасним вимогам, вирішено було побудувати новий торговий центр, який мав би ту саму назву «Формаркет». Звичайно, перспектива поміняти старі «жабки», розкладайки та дерев'яні прилавки на сучасні торгові місця була спочатку сприйнята торгуючими «в штики». Нікому не хотілось втрачати час, доки збудується новий ринок. Але зрештою понад 260 власників торгових місць уклали угоду з дирекцією ринку і виклали за кожне майбутнє торгове місце площею 27 кв.метрів близько 13 тисяч доларів. І почали чекати.

Незвичну виставку вiдкрито у Запорізькому технічному університеті. Доцент кафедри філософії Володимир Гордійченко презентував для огляду експонати «юрківського походження». «Не «юрського», позаяк відкопав викладач знахідки саме у Юрківці, одному з сіл Оріхівського району, де його чоловічих рук завше потребує город бабусі. Коли доводиться орудувати лопатою під час збирання урожаю чи перекопування городу на зяб, неодмінно щось подасть металевий «голосок». Зазвичай це «гостинці» 40-х років. «У цих місцях, розповідала мені бабця, точилися кількаденні бої з фашистами», — каже пан Гордійченко.

Згідно з одним із правил класичної драматургії, якщо на початку вистави на стіні висить рушниця, наприкінці вона неодмінно має вистрелити. У житті це трапляється значно рідше, проте оскільки воно — не театр, наслідки бувають якщо не трагічними, то дуже серйозними. Приміром, 47-річний мешканець Млинівського району Рівненщини Микола у з'ясуванні родинних стосунків вирішив вдатися до вогнепальної зброї.

Два дні тому начальник Городищенського районного відділення Укртелекому звернувся до міліції по допомогу: буквально за одну ніч в місті злодії викрали у зв'язківців аж 9 люків, що для провінції — НП місцевого масштабу.

Наша газета вже повідомляла про те, як двоє працівників одного з полтавських «комп'ютерлендів» відверто «кинули» власника тієї ж таки зали ігрових автоматів більш ніж на півсотні тисяч гривень. Щоправда, для цього їм довелося провести на робочому місці, як мовиться, не відходячи від каси, майже цілу ніч...

За даними управління освіти нині 21 школяр Рівного не відвідує занять у школі, причому п'ятнадцятеро з них — діти у віці 16—17 років, решта — молодші.

Шістдесятирічний керівник одного з колишніх колективів сільськогосподарських підприємств Лохвицького району нещодавно вийшов на пенсію, так би мовити, разом із колгоспною «хатинкою». Власне, добротний житловий будинок загальною вартістю майже 22,4 тисячі гривень він викупив у рідного колгоспу ще в ті часи, коли був його головою. Звісно, не за повну вартість. Адже для тих членів колективного сільгосппідприємства, котрі пропрацювали в ньому не менше 25 років, господарство надавало суттєву пільгу: їм дозволялося придбати збудоване громадою помешкання за півціни.