Стоп-кадр найкривавішої «серії»

      В останній робочий день минулого року судова колегія з кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області під головуванням Едуарда Давиденка оголосила вирок за справою чи не найкривавішої за всю історію краю злочинної зграї, яка позбавила життя 29 осіб. До складу цієї банди входили 27-річний уродженець міста Карлівка Руслан Худолій (останнім часом він разом із дружиною та малолітньою донькою жив в одному з сіл у межах Полтавщини), його 21-річний брат Олександр, а також ровесник Руслана із Закарпаття Василь Бук, з яким ватажок зграї познайомився і потоваришував під час армійської служби в Криму.

      Однак на лаві підсудних опинилися тільки брати Худолії. Вироку передувала ухвала суду, якою кримінальна справа стосовно Василя Бука закрита у зв'язку з його смертю: позаминулого року, незадовго до арешту, Руслан застрелив свого товариша-подільника в лісовому масиві під Полтавою. Обом же братам Худоліям служителі Феміди відміряли найвищу міру покарання — довічне позбавлення волі з конфіскацією всього їхнього майна.

      «УМ» уже повідомляла як про найгучніші злочини «карлівських» душогубів (такими стали скоєні ними в рідному Карлівському районі Полтавщини вбивства одразу п'ятьох (!) членів родини Чинахових, із хлопчиком-школярем включно, та відомого аграрія, Героя Соціалістичної Праці Андрія Фисуна і його прикутої до ліжка дружини), так і про затримання бузувірів улітку 2004 року. Майже рік тривало слідство, яке вели співробітники прокуратури Полтавської області, ще фактично півроку — судові слухання справи, яка налічує 92 томи.

      ...Більш нiж п'ять років, майже одразу після повернення згаданих «корешів» з армії, молоді нероби заради власної наживи на Закарпатті, у Криму, а найчастіше — на Полтавщині полювали за чужими грошима і майном — золотом, вогнепальною зброєю, недешевою побутовою технікою, живністю і навіть продуктами харчування. Небажання господарів розлучатися з нажитим чи, тим паче, найменший опір нападникам, як правило, закінчувалися страшною смертю. Така ж доля чекала й випадкових свідків того чи іншого злочину.

      Скільки їх було загалом? У суді знайшли підтвердження 33 епізоди злочинної діяльності бузувірів. Той, що стосувався вбивства і спалення полтавського приватного таксиста Грєшнова, суд виключив зі звинувачення Руслана Худолія за недоведеністю його вини. Попри те що Руслан зізнавався у скоєнні цього злочину не лише під час слідства, а й у судовій залі, служителі Феміди знайшли чимало протиріч між його свідченнями і реальними обставинами тієї досить гучної для обласного центру справи. Від підтримання звинувачення за ще одним епізодом (йшлося про розбійний напад зі спробою згвалтування вагітної жінки), за словами головуючого на судовому процесі, прокуратура відмовилася ще раніше.

      Загалом, згідно з вироком суду, Руслан Худолій безпосередньо брав участь у злочинних діях за всіма 33 епізодами, Василь Бук — за п'ятьма, Олександр Худолій — за одним. При цьому Бук самостійно позбавив життя двох осіб, ще двох вони «замочили» разом із Русланом. Трьох із п'яти загиблих членів уже згаданої родини Чинахових брати Худолії вбивали удвох (старший стріляв у них з обріза, молодший — добивав молотком). Таким чином учорашній петеушник із цілком благополучної робітничої родини, котрий свого часу опанував фах бджоляра-водія, Руслан Худолій 22 особи вбив самостійно, ще п'ятеро душ відправив на той світ у парі з армійським приятелем Василем або молодшим братом Олександром.

      Загальна сума, «нарахована» судом братам Худоліям для відшкодування матеріальної і моральної шкоди потерпілим від їхніх злочинів громадянам і державі, становить 1 мільйон 887 тисяч 159 гривень. До речі, в залі суду під час більш ніж семигодинного оголошення вироку, крім батьків підсудних та дружини Руслана, були присутні більше десятка потерпілих. Переважно з числа тих, хто втратив своїх найближчих родичів.

      Зазначимо, що засуджені ще мають право оскаржити вирок у Верховному Суді та звернутися до Президента з проханням про помилування. Відповідаючи на запитання кореспондента «УМ», головуючий на процесі Едуард Давиденко повідомив: судова колегія винесла ще дві окремі ухвали, які не оголошували в залі суду. Перша з них адресована прокурору області й стосується необхідності пошуку справжніх убивць полтавського таксиста Грєшнова. У другій ідеться про «зайві» явки з повинною людей, котрі ще під час кількарічного пошуку «карлівських» убивць «зізнавалися» у скоєнні найтяжчих злочинів із числа тих, за які засудили останніх. Таких добровільно-примусових «зізнань» судова колегія нарахувала не менше півдесятка. Більше того, двох громадян раніше вже засуджували за ті ж таки «карлівські» злочини, і вони продовжують відбувати покарання за чужі гріхи в місцях позбавлення волі. За словами Едуарда Давиденка, справа стосовно одного з них уже надійшла до Апеляційного суду Полтавської області з Верховного, щоб її розглянули за нововиявленими обставинами.