«Тут усе залишилося так, як було й до мене. Я не змінював майже нічого», — говорить Юрій Єхануров, показуючи журналістам «УМ» свій робочий кабінет пiсля закінчення нашого інтерв'ю. «Що, й «жучки» теж залишилися?» — запитуємо напівжартома. «Та мене це абсолютно не хвилює. Якщо хтось хоче — хай слухає», — так само, майже серйозно, реагує глава нового уряду. Тобто до перспективи власного касетного скандалу він ставиться байдуже.
Кабінет на 7-му поверсі великий, світлий. Меблі — зi світлого полірованого дерева, крісла — в такій самій тональності, з ледь жовтуватою шкірою. Така фактурна гама дісталася Єханурову від Тимошенко, а Юлії Володимирівні — від її попередників на посту Прем'єра.
На відміну від кабінету Президента Ющенка, де купа речей еклектично поєднана під ідею української старовини й антикваріату, тут усе казенно й скромно. На столі для нарад — лише пляшки з водою, нашою «Росинкою» і французькою «Пер'є». Якби не новорічна смерека у півтора людськi зрости біля телевізора та невелика композиція з іграшок на журнальному столі — була б майже цілковита аскеза. Авжеж, надто часто змінюються господарі цього кабінету, щоб оздоблювати його на роки.
Юрій Іванович показує нечисленні особисті речі, які він приніс до цього приміщення. Ось на стіні картина з сільським пейзажем — «це Петриківка, вона мені про роботу на Дніпропетровщині нагадує». На столі — невеличкий портрет у рамці, «він завжди зі мною» (при ближчому розгляданні виявляється, що це Антон Чехов, а не дружина Олена чи ще хтось із рідних). А ще в кутку, по ліву руку від Прем'єра, стоїть на підставці велика ікона. Єхануров підходить і, придивляючись, читає напис збоку від Богородиці з немовлям: «Умягчение злых сердец». «Це щоб від енергії злих людей трохи захищатися», — каже Юрій Іванович із натяком на певну категорію відвідувачів.
У кутку з іншого боку — бюст Тараса Шевченка на високому постаменті, поруч на стіні, біля «Петриківки», — невеличкий портрет Президента Ющенка.
За спиною в того, хто сидить за робочим столом, — така собі різьблена стінка з того ж світлого дерева. У ній — двері до вже відомої всім кімнати відпочинку, тієї самої, де стояла знаменита розкладачка Юлії Тимошенко. «Та вона там стоїть і досі! — дивує нас зізнанням Єхануров і додає: —Але ж ніхто на ній ніколи не спав. То все була показуха...» — «І ви на неї жодного разу не прилягли?» — «Та ні. Я вам так скажу: чоловік повинен спати вдома».