Разом, але один проти одного

      Політичні процеси, які розгортаються на регіональному рівні, схоже, можуть поховати ілюзію про можливе об’єднання виборчих зусиль «помаранчевих» команд. Навіть у тих випадках, де центральним органам партій вдалося досягти компромісу щодо загальнодержавних спискiв, керівникам їхніх обласних осередків, які вступають у боротьбу за крісла в місцевих радах, зазвичай домовитися не вдається. Скажімо, дивною є позиція вінницької організації «Народного союзу «Наша Україна», яка вирішила позмагатися за місцеві ради самотужки.

      Утім не можна сказати, що вінницька НСНУ, контрольована, до речі, Петром Порошенком, відразу сама проігнорувала соратників по загальноукраїнському блоку «Наша Україна». Можлива домовленість з осередком Народного руху була проблематичною апріорі, оскільки нелюбов останнього до керівників облдержадміністрації, які представляють переважно НСНУ, і вимоги їхньої відставки набули хронічної форми. Не дивно, що вінницькі рухівці вирішили відколотися й вирушити в плавання за місцевими мандатами автономно. Що стосується інших партнерів по великій коаліції, то вони отримали пропозицію увійти до спільного списку, згідно із загальнодержавною квотою: 65 відсотків місць залишається за НСНУ, решта, себто приблизно по 7 відсотків, — для всіх інших. Але механічне перенесення квоти зі столиці в регіон, який має свої особливості (зокрема, і в персональному складі списків), партнери не прийняли.

      Відтак «інші ющенківці» створили блок по виборах до місцевих органів влади під назвою «За нашу соборну Україну», до якого увійшли осередки УРП «Собор», Християнсько-демократичного союзу та Конгресу українських націоналістів. До участі в ньому запросили й інших учасників виборів.

      Подібні процеси, якщо судити з інформації, отриманої з інших областей, запущені й там. Усе це ставить у вкрай непросту ситуацію не лише рядових виборців, а й претендентів на мандати. По-перше, далеко не факт, що людина, яка підтримає певну політичну силу на виборах до парламенту, захоче бачити її представників у районній та обласній радах. По-друге, у парадоксальному становищі опиняються в регіонах і самі «друзі-суперники», які, з одного боку, мусять пліч-о-пліч вести великий блок до спільної великої перемоги, з іншого — змагатися між собою у складі маленьких блоків та блочків за синицю в жмені.

А ТИМ ЧАСОМ...

      У Криму також не буде спільного пропрезидентського виборчого блоку на кшталт загальноукраїнської «Нашої України». Причому сталося це нібито  «з технічних причин»: так, лідер кримської організації НСНУ Володимир Шкляр каже, що сформувати спільний блок «ющенківці» не змогли через брак часу — просто «не встигли провести партконференції й висунути делегатів». Відтак, скажімо, НСНУ піде на вибори місцевих рад в АРК окремо, а Рух — разом із представниками Меджлісу кримськотатарського народу.