Народний проект

      Експеримент у житловому будівництві — вагомий чинник новітньої державної соціальної політики — те, чим може пишатися українська столиця. Надійними схемами розв'язати для себе квартирне питання скористалися понад 50 тисяч родин киян, і більше 30 тисяч громадян створили для себе надійне підгрунтя заможної старості, відкривши власні пенсійні рахунки. Чутки про надійне економічне підгрунтя, на якому базується експеримент, розійшлися країною. Тепер соціальні та економічні технології «Київміськбуду» ввійшли в практику багатьох регіонiв. Утім термін дії експерименту, встановлений відповідним законом, закінчується. А отже, настав час підбиття підсумків і вибору. Уряд і парламент, керівництво галузі, головне економічне відомство країни, банківська спільнота і, зрештою, самі громадяни повинні для себе вирішити, яка має бути подальша доля набутого досвіду й ідей, які народилися в ході експерименту.

      Днями за відомою багатьом київською адресою — вулиця Суворова, 4/6 — обговорювали результати роботи з реалізації «народного проекту» (саме так суспільство визначає діяльність «Київміськбуду»). У своєму вступному слові Павло Гайдуцький як радник Президента України і голова Наглядової ради з питань моніторингу проведення експерименту повідомив, що є доручення Кабінету Міністрів підбити підсумки експерименту і визначитися щодо відповідного законопроекту, який розглядають у Верховній Раді. В уряді і парламенті, за словами пана Гайдуцького, чекають пропозицій наглядової ради та урядовців iз цього приводу. Адже згаданий законопроект — «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, пов'язаних iз проведенням експерименту у житловому будівництві на базі холдингової компанії «Київміськбуд» (№ 8386) уже прийнято у першому читанні 17 листопада 2005 року. Отож слід подумати, яким має бути наступний крок.

      Шість років роботи компанії в умовах експерименту дають всі підстави вважати його успішним. У цьому ні на хвилину не сумнівається «батько народного проекту» — голова правління холдингу Володимир Поляченко. Упродовж усіх цих років, за його словами, в українському суспільстві встановилися такі нові поняття, як розгалужений ринок нерухомості, довгострокове кредитування житлового будівництва, перші вітчизняні механізми іпотеки, власні пенсійні рахунки громадян. Зрештою, як у тому переконаний пан Поляченко, експеримент у «Київміськбуді» сприяв тому, аби зміцнити довіру громадян до владних ініціатив. У порівнянні з 1999 роком у поточному році обсяги введення житла, збудованого «Київміськбудом», зросли на 82 відсотки. Крім того, за цей час продуктивність праці зросла більш ніж утричі і за підсумками року очікується на рівні 95,8 тисячі гривень на одного працюючого.

      За даними пана Гайдуцького, половина житла, яке зводять в Україні, — котеджного типу. Ясна річ, підкреслив далі голова наглядової ради, що ці будівлі споруджують на замовлення власників із достатком вище середнього рівня, а така категорія громадян у нашій країні становить 7-8 відсотків населення. Тому треба залучити до житлового будівництва людей середнього достатку — до них, як стверджує пан Гайдуцький, належить 40—50 відсотків українців. Якщо це справді так, то з радником Президента варто погодитися, враховуючи, що в середньому на одного жителя країни припадає 18 квадратних метрів житла. Отже, попит на «метри» величезний, обсяг цього ринку нескінченний. Потрібно лише запропонувати нашим громадянам таку схему довгострокового кредитування, яку б вони «потягнули» зі своєю зарплатою.

      З цього приводу голова правління банку «Аркада» Костянтин Паливода зауважив, що вже 29 українських банків створили свої фонди фінансування житлового будівництва. Проте, на його думку, слід усі вітчизняні банки залучити до експерименту. Для цього необхідно розробити систему іпотечного кредитування у вигляді оренди житла з його наступним викупом. Це дозволить банкам знизити відсоткові ставки, вважає пан Паливода. Водночас існує побоювання, наскільки при цьому впорається зі своєю регулючою функцією НБУ, який здійснюватиме банківський нагляд, адже відповідний механізм контролю, як зазначає керівник «Аркади», поки що лише розробляють.

      Звичайно, будь-кому, особливо ж клієнтам «Аркади», цікаво, який зиск цей банк отримав від участі в житловому експерименті. Так от, під час засідання наглядової ради «Київжитлобуду» було оприлюднено такі дані: в рамках експерименту залучили 85 мільйонів гривень, що надійшли від населення. Що ж до прибутковості підрядника та холдингу, то, за словами пана Поляченка, вона становить 5-6 відсотків. Завдяки такій ціновій політиці, зауважує він, житло, зведене «Київміськбудом», є доступним чималій кількості населення. Це швидко зрозуміли в регіонах, де ціна квадратного метра в квартирах, які споруджують місцеві будівельні компанії, є набагато нижчою через низку причин: не настільки дороге, як у столиці, землевідведення, дешевше обходиться прокладання інженерної інфраструктури, менші відрахування на розвиток соціальної сфери тощо.

      Роботу «Київміськбуду» і банку «Аркада» коментували по-різному. Була й критика. Висувалися звинувачення, що внаслідок буцімто монопольного становища холдингової компанії на ринку нерухомості відбувається зростання цін. З цього приводу Володимир Поляченко вважає за потрібне нагадати: сьогодні реальна вартість будівництва становить понад 4 700 гривень за квадратний метр. Зі свого боку пояснення дають неупереджені експерти ринку житла. Оскільки, стверджують вони, в Україні будують мало житла (обсяги цього ринку в нас становлять лише 2 відсотки від ВВП, тоді як у Росії — 8, а в країнах ЄС — 12 відсотків. — Авт.), то вихід один — будувати більше.

      «При цьому не слід задовольнятися тим, що ми створили доброякісну економічну модель, — наголосив перший заступник міністра будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Анатолій Беркута. — Маючи прибуток на рівні 3-4 відсотки, неможливо розвивати виробництво». Рекомендуючи регіонам використовувати модель, за якою працює холдинг у режимі експерименту, на думку пана Беркути, слід її «розкріпачити», злити розрізнені будівельні підприємства у великі компанії. «Нехай їхня прибутковість сягає 20 відсотків, — зауважив заступник міністра. — А людям слід пояснювати, звідки береться ціна. Я закликаю: здавайте будинки повністю оздобленими». Утім, за спосереженнями Анатолія Беркути, на ситуацію в будівельній галузі дуже негативно впливала «велика апатія керівників регіонів, спричинена тимчасовістю їхнього перебування біля владного керма».

      Представники інших міністерств також у цілому схвалили експеримент. Однак радили приділити увагу спорудженню соціального житла, врахувавши досвід Польщі, де для такого будівництва виділяють ділянку безкоштовно, а інженерні комунікації прокладають за рахунок муніципалітету. Примусила замислитися авторів вищезгаданого законопроекту й репліка заступника міністра праці та соціальної політики Олени Гарячої. Вона рекомендувала підготувати цей документ до другого читання таким чином, аби не виникало запитань щодо умов, у яких працюватиме накопичувальна система недержавного пенсійного фонду, з якого фінансується житлове будівництво в рамках цього експерименту. «Потрібно, — наполягала пані Гаряча, — аби не виникало причин для недобросовісної конкуренції між накопичувальними пенсійними фондами». «Поки що їх у країні небагато — близько ста, — з таким зауваженням приєднався до дискусії пан Гайдуцький. — Але в жодного немає такої надійної системи капіталізації, як у банку «Аркада». Зрештою, наглядова рада, врахувавши всі висловлені зауваження, направила до Прем'єр-міністра і Голови Верховної Ради лист зі своїми міркуваннями щодо результатів експерименту. Висновок був однозначний: продовжити.