15грудня цього року Верховна Рада ухвалила Закон України про внесення змін до Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків та інших законів України з пропозиціями від Президента України від 7.12. 2005 року». Необхідність внесення поправок до цього закону виникла у зв'язку з попереднім накладанням на нього вето Президентом України. Водночас ним було запропоновано декілька зауважень, які сприяли суттєвому покращенню законопроекту. Але навколо деяких зауважень виникли непорозуміння, що суперечать самій концепції закону.
Зокрема, це стосується тези про необхідність дотримуватися принципів рівності всіх суб'єктів права. Безперечно, формальна правда на боці цієї тези. Але фактично такий підхід ставить у нерівні умови саме інноваційну, новаторську діяльність, яка вимагає підтримки. В свою чергу, підтримка може надаватись або у формі пільг, або у формі дотацій, цільового спрямування державних коштів на інноваційну діяльність. На останнє держава коштів, на жаль, не має. Мабуть, саме з цього приводу Міністерством фінансів була приведена цифра у розмірі близько 400 млн. гривень збитків, яких нібито зазнає бюджет у разі прийняття законопроекту. Ці цифри є лише припущенням, як визнають фахівці, тобто не мають обгрунтованої підстави. Але, з іншого боку, якщо пільги не будуть надані, то проекти, реалізація яких планується в режимі технопарків, будуть заморожені. Таким чином, платити податки просто не буде кому.
Технопарки у всіх країнах світу є основним ініціатором розвитку інноваційної політики на предмет виробництва конкурентоспроможної продукції, що сприяє технологічному поступу держави. Таку саме роль мають виконувати технопарки і в Україні. В цілому світі технопарки підтримуються по-різному — як за допомогою безпосереднього субсидіювання з бюджету держави, так і з допомогою, згідно з умовами ГАТ/СОТ, добровільного відмовлення держави від певних податкових надходжень. Це є загальноприйнята практика. Так робиться у США, Японії, Фінляндії, Угорщині, інших країнах світу.
Навесні 2005 року політика попереднього уряду спричинила затримку в розвитку технопарків. Ця затримка вже коштувала країні тривалого простою в інноваційній діяльності. І це в час, коли науково-технічний прогрес іде надзвичайно швидкими темпами! А переваги мають ті країни, які за ним, щонайменше, встигають. Тож чи варто продовжувати «простій»?
Якщо зараз закрити очі на безперечну необхідність пільгових заходів щодо технопарків, чи буде в нас така можливість іншим часом? Всесвітнім прикладом лідерства є країни, які якнайшвидше впроваджують досягнення науково-технічного прогресу у виробництві та промисловості. Для нашої країни це неможливо без державної підтримки з боку уряду та Президента.
Наші депутати продемонстрували високий рівень розуміння цих обставин та пішли назустріч конструктивним пропозиціям Президента. Тому 245 голосами закон усе ж таки був ухвалений. Отже, з деякими поправками, але зберігаючи головні положення про пільги на мито та на відстрочку виплати податків на додану вартість, зміст закону лишився незмінним. Виходячи з цього, складаються комфортні умови для реалізації інноваційних проектів діяльності технопарків. Зараз — слово за Президентом, якому лишилося поставити крапку в цій справі.
Висунуті Президентом зауваження, як виявилося, сприяли покращенню первинного законопроекту, як підкреслив у своєму виступі у Верховній Раді в. о. голови Комітету ВР iз питань науки та освіти Ігор Юхновський. Тим більше що сам Президент неодноразово наголошував на важливості інноваційної діяльності, залучення іноземних інвестицій та створення нових робочих місць, що свідчить про його небайдужість і зацікавленість у розвитку цього проекту. Без безпосередньої підтримки Президента інноваційні технології, верстати і т. ін. приречені стояти й чекати, коли цей закон нарешті набере чинності. Але тим часом багато проектів перебазовуються, наприклад, до Росії.
Оскільки зацікавленість самого Президента в цій справі очевидна, то закономірно постає запитання: з якого боку цей закон зазнав поразки? Зрозуміло, що особисто Президент не спроможний фізично контролювати всі законодавчі акти та пропозиції. Отже, найвірогіднішим варіантом непорозумінь щодо накладання вето на закон є невідповідна інформація, запропонована главі держави секретаріатом. Тобто чиновники певних міністерств протистоять запровадженню цивілізованих правил в економіку держави.
Законопроектом передбачені прозорі умови контролювання діяльності та розподілу коштів, наданих пільгами технопаркам. Що, як виявилося, не до вподоби бюрократичній армії чиновників, котрі мають бажання власноруч розпоряджатися бюждетними коштами, наданими на розвиток інноваційних проектів, як у старі добрі роки. А це аж ніяк не сприяє очищенню країни від корупції та хабарництва. Саме протидіями прийняттю необхідного для розвитку інноваційної програми законопроекту чиновники засвідчили небажання втрачати свої впливові позиції. Приведені ними докази проти закону не є суттєвими, що засвідчив у своєму виступі в парламерті Ігор Юхновський. Майже по кожному запереченню він надав аргументовані докази їхньої необгрунтованості.
Отже, зрозуміло, що ті заперечення були приведені навмисно, аби запровадити керування вручну інноваційною діяльністю технопарками. Тобто всі умови для реалізації корупційних схем залишалися.
Важливим моментом цієї справи є підтримка законопроекту Прем'єр-міністром Єхануровим. Він також бачить необхідність розвитку інноваційної політики технопарків через запровадження пільгових положень. Прем'єр вважає цей законопроект необхідним і корисним для країни на даному етапі її розвитку. Без державної законної підтримки інноваційна програма приречена на подальший сон на декілька наступних років. Саме зараз треба виявити розумність та прозорливість, щоб не втратити явні переваги актуальності цього питання.
Закон про пільги для технопарків, безумовно, є необхідним. Світовий досвід технологічно розвинутих країн свідчить саме про це. Науково-технічний прогрес не стоїть на місці. Майже з кожним днем ми відстаємо від усього світу, гаячи час на суперечки. Майбутнє держави напряму залежить від впровадження передових наукових технологій у промисловості.