I де тут логiка?
Якби у нашої Верховної Ради був власний герб, найкращим зображенням для нього стала б змія, що кусає себе за хвіст. Бо випадки, коли український парламент сам себе ставить у незручне становище (для прикладу — ухвалюючи взаємовиключні постанови), в його новітній історії далеко не поодинокі. З найсвіжішого — вчорашнє внесення чергових змін до Конституції. Власне, з огляду на вступ у дію з 1 січня 2006 року політичної реформи, ці зміни так чи інакше треба було вносити. Однак навіщо, питається, в такому разі 15 грудня парламент ухвалював постанову, якою «доручив» Кабінету Міністрів до 31 грудня нинішнього року видати текст оновленої (згідно із внесеними Верховною Радою «реформаторськими» змінами) Конституції? До того ж мільйонним накладом, профінансувати який, природно, має Державний бюджет.
Парадокс полягає в тому, що схвалений учора голосами 328 нардепів (не натиснув кнопку «за» жоден нардеп із фракцій УНП та Народного руху, у ПРП голосував лише один) проект змін до Основного закону щодо місцевого самоврядування може бути схваленим остаточно лише після позитивного висновку Конституційного Суду, куди парламент його і направив. Однак КС, нагадаємо, наразі де-факто не діє й ніяких висновків «видавати» не може, адже, як докладно розповідала у вчорашньому номері «УМ», Верховна Рада не хоче приймати присягу новопризначених «конституційних суддів», через що тлумачі Конституції не мають необхідного для ухвалення рішень кворуму. Себто раніше ніж наприкінці січня (у кращому випадку — якщо парламент з Нового року таки дасть на це «дозвіл») Конституційний Суд не збереться. І якщо Кабмін справді дасть розпорядження відштампувати мільйон оновлених конституцій до 31 грудня, то вже через кілька місяців цей наклад теж можна буде заносити до раритетних видань. Адже якщо висновок КС (найвірогідніше) виявиться схвальним, до Основного закону знову доведеться вносити деякі зміни.
Стосуватимуться ці зміни діяльності органів місцевого самоврядування. Нагадаємо, коли 8 грудня 2004 року. Верховна Рада пакетним голосуванням внесла зміни до Конституції, у прикінцевих положеннях відповідного закону йшлося і про внесення змін щодо місцевого самоврядування (законопроект №3207-1). У разі, якби він був прийнятий до 1 вересня нинішнього року, саме з цього числа вступила б у дію політреформа. «Вчасно» закон, внесений на розгляд ВР Анатолієм Матвієнком (тоді — головою парламентського Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, а нині — заступником керівника секретаріату Президента), Віктором Мусіякою та Адамом Мартинюком, ухвалити не вдалося. Однак учора це нарешті зроблено. Відповідною постановою парламент також передбачив включення його до порядку денного наступної сесії ВР для остаточного схвалення.
Що передбачає нова реформа
Згідно з проектом, до низки розділів чинної Конституції України вносяться, зокрема, такі зміни. До повноважень Верховної Ради буде належати також і встановлення та зміна меж областей (раніше ВР «розпоряджалася» тільки межами районів і міст). Після остаточного вступу в дію цього закону в Україні більше не буде районних держадміністрацій, а утворені місцеві держадміністрації виконуватимуть повноваження, які визначені законом, але вже не будуть здійснювати виконавчу владу в областях, містах Києві та Севастополі. Голови місцевих адміністрацій будуть відповідальні перед Президентом і підзвітні та підконтрольні Кабінету Міністрів. Місцеві адміністрації матимуть змогу контролювати дотримання законів місцевими органами виконавчої влади, які підпорядковані відповідним міністерствам, державним комітетам (конкретні повноваження держадміністрацій регламентуватиме відповідний закон).
Окрім того, закон вносить зміни в Розділ XI Конституції (про місцеве самоврядування). В Основному законі з'явиться нове визначення «округ» — це територіально-адміністративна одиниця, до якої входять жителі одного або декількох населених пунктів. Пункт 6 передбачає, що «місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села, селища чи міста або добровільного об'єднання у територіальну громаду жителів кількох населених пунктів — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України». Пунктом 7 пропонується, щоб місцеве самоврядування здійснювалося не територіальною громадою, а жителями населених пунктів.
Також міські ради у містах Києві та Севастополі та в інших містах з районним поділом утворюватимуть територіальні виконавчі органи міських рад, а у сільських, селищних та міських голів (а також у депутатів Верховної ради Автономної Республіки Крим) буде продовжений строк повноважень — з 4 до 5 років. Місцеві бюджети пропонується затверджувати обласним та районним радам (тобто вони вже не будуть формуватись з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами). Закон також виключить із Конституції положення, відповідно до якого рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду. Тобто якщо рішення органу місцевого самоврядування не відповідатиме Основному чи іншим законам України, його можливо буде зупинити навіть без звернення до суду.
* * *
Однак навіть якщо цей закон буде ухвалений парламентом остаточно (після відповідного висновку КС) і підписаний Президентом ще в лютому-березні, то однаково вступить у дію лише після виборів, тобто після обрання нових місцевих рад у 2006 році (виконавчі органи районних та обласних рад утворюються протягом двох місяців, ліквідація райдержадміністрацій завершується не пізніше ніж через 4 місяці після обрання місцевих рад у 2006 році).
Утім якщо Верховна Рада й далі так «прийматиме» присягу в «конституційних суддів», то ще, чого доброго, затверджувати «самоврядувальні» зміни до Конституції доведеться вже наступному її скликанню. І, відповідно, реформа місцевого самоврядування ще затягнеться...