Новий президент Польщі Лех Качинський народився в 1949 році у Варшаві, в родині, як він неодноразово наголошував, із «патріотичними традиціями», пов'язаній із польським антикомуністичним підпіллям. Тривалий час працював у Гданському університеті. Наприкінці 1970-х у Гданську ж почалася його опозиційна діяльність Качинського, зокрема у незалежних профспілках «Солідарність». У спекотному серпні 1980-го він був радником страйкового комітету, який об'єднував «революційні» заводи. Після запровадження військового стану Леха арештували, але й після звільнення він не припинив антикомуністичної діяльності й набував дедалі більшого авторитету. Зокрема у 1990-му став заступником голови «Солідарності», котра невпинно перебирала владу в комуністів. У 1991-му Качинський очолював Бюро національної безпеки в канцелярії президента, а з 1992-го по 1995 рік був президентом Верховної палати контролю.
Після приходу неокомуністів Лех Качинський від влади відійшов, а в 2000 році став міністром юстиції в уряді правого реформатора Єжи Бузека. Провадив досить активну антикорупційну боротьбу; після відставки кабінету повернувся до партійної діяльності, очоливши навесні 2001 року партію «Право і справедливість». Восени 2002-го був обраний мером Варшави.
Новий президент має сильну політичну волю і бійцівський характер, адже «витягнув» і парламентські, і президентські вибори, тоді як усі соціологічні опитування віддавали перевагу опонентам — Туску і «ГП». Пан Лех є вкрай амбітним і досить непоступливим переговірником, найбільше це проявилося при формуванні уряду, — незгода Качинського щодо кандидатури спікера Сейму остаточно поховала шанси перспективної право-ліберальної парламентської коаліції «ПіС» і «ГП».