А судді — ніхто...

      У вмінні буквально на голому місці псувати свій імідж у світі Україні, мабуть, немає рівних. Навіщо фальсифікувати вибори, душити пресу, кидати до в'язниць політичних опонентів тощо, якщо й без того є чимало можливостей впасти в очах міжнародної спільноти десь до рівня плінтуса? Схоже, саме до цієї точки, щонайменше з погляду Венеціанської комісії, зусиллями Верховної Ради стрімко прямує наша держава. Адже саме парламент (якому, нагадаємо, після вступу в дію змін до Конституції належить по суті керувати державою) вже кілька місяців стоїть на заваді роботі Конституційного Суду.

      Нагадаємо, склад КСУ визначають три гілки влади: по шестеро суддів призначають Президент, з'їзд суддів і Верховна Рада. Служителі Феміди «укомплектували» своє представництво у Конституційному Суді ще 3 листопада, Віктор Ющенко призначив на три вакантні місця у президентській квоті (троє призначених іще попереднім главою держави суддів іще не вичерпали терміну своїх повноважень) 15 листопада. І тільки законодавці «вперлися рогом». Двічі намагалася Верховна Рада заповнити свою квоту (бракує четверо «конституційних суддів» від парламенту), і обидва рази невдало. Учорашнє фіаско фактично повторило перший провал: як і під час минулої спроби обрати суддів (а процедура ця проводиться таємним голосуванням), голосування було визнане недійсним — бюлетені взяли всього лише 86 нардепів (попереднього разу — 62). Для того щоб вибори відбулися, потрібно було, аби в них узяли участь щонайменше 277 парламентаріїв (2/3 від загальної кількості чинних на момент голосування народних обранців, яких, нагадаємо, наразі у ВР налічується 427). Для обрання судді КС кандидат на цю посаду має набрати щонайменше 226 голосів.

      До бюлетеня, як оголосив перед початком голосування голова лічильної комісії ВР Валерій Мішура, було внесено кандидатури народної депутатки-комуністки Марії Маркуш, представника фракції «Регіони України» Івана Вернидубова, колишнього першого заступника Генпрокурора Олега Литвака та Івана Голосніченка, завідувача кафедри конституційного та адміністративного права Національного транспортного університету. До слова, пан Голосніченко замінив у когорті претендентів Степана Гавриша, який іще перед минулим голосуванням несподівано зняв свою кандидатуру (як припускає керівник профільного комітету ВР Василь Онопенко, «ймовірно, досвідчений політик Степан Богданович прорахував розвиток ситуації й не хотів, аби його ім'я постійно мусували»).

      Однак не склалося. Не допоміг навіть зачитаний перед голосуванням спікером Володимиром Литвином лист Венеціанської комісії, у якому висловлюється занепокоєння тим, що в Україні блокується процес призначення суддів КС. Зрештою, небажання обирати «своїх» тлумачів Основного закону — це навіть не найбільша провина Верховної Ради. Адже, згідно із законом про Конституційний Суд, засідання КС є повноважним, якщо на ньому присутні не менше одинадцяти суддів, тоді як їх навіть без призначення парламентського «квартету» вже налічується 14. Тобто налічувалося б, якби не суттєве «але»: будь-який суддя Конституційного Суду може розпочати роботу тільки після того, як складе присягу у Верховній Раді. Однак уперті парламентарії категорично відмовляються надати вже призначеним суддям КС таку можливість, знайшовши відмовку: мовляв, треба, аби всі новообрані тлумачі Конституції (у тому числі й від парламенту) складали присягу разом.

      «Насправді ця абсолютно ненормальна ситуація викликана двома причинами: по-перше, побоюваннями, що після укомплектування Конституційного Суду буде переглянуто конституційну реформу. А по-друге, є ризик того, що КСУ після обрання цих кандидатів буде заполітизованим, тоді як він таким у жодному разі бути не повинен», — пояснює у коментарі «УМ» голова Комітету ВР з правової політики Василь Онопенко. І тут же доводить безпідставність таких побоювань: «На мою думку, переглянути політреформу вже просто неможливо — зрештою, навіть часу на це вже не залишається, адже до вступу її в дію — трохи більше тижня. А кандидати, внесені до бюлетеня, цілком достойні того, аби бути суддями Конституційного Суду».

      Єдина втіха: з 1 січня зміни до Конституції вступають у дію, і таким чином відпадає принаймні одна з вищеназваних причин, нагадує пан Онопенко. Тож, за його словами, вже в середині січня Верховна Рада «спокійно зможе щонайменше прийняти присягу тих суддів, які вже призначені Президентом і обрані з'їздом суддів». При цьому Василь Васильович не відкидає ймовірності висунення вiд ВР інших кандидатур, нагадуючи, що, крім політичних діячів, якими б компетентними вони в цій галузі не були, є ще науковці, професійні юристи...

      Між іншим, у поведінці Верховної Ради є ще одна колізія. Законодавці, не дозволяючи наявним суддям КС скласти присягу, самі нахабно порушують ними ж ухвалене законодавство. Адже, згідно із відповідним законом, суддя Конституційного Суду складає присягу не пізніш як через місяць після свого призначення. «Це суто політичні мотиви, — коментує такий нонсенс Онопенко. — Згідно із законом, ми зобов'язані прийняти присягу в суддів, призначених іншими гілками влади». А на запитання, як таке можливо і невже парламенту «нічого за це не буде», пан Василь розвів руками: « Ну... Це моральний аспект... І це, звісно, принижує авторитет Верховної Ради»... І все.

А ТИМ ЧАСОМ...

      Народні депутати Віктор Кирилов та Олег Каратуманов вийшли із фракції Народної партії, яка натомість поповнила свої лави Олександром Біловолом. Нагадаємо, в середу Кирилов та Каратуманов виступили із заявами, що вони 20 грудня не голосували за законопроект про державний бюджет 2006 рік, а їхніми картками проголосував хтось інший.