Державі — феросплави, Пінчукові — сльози

      Якщо спершу розміщені на найбільших вулицях столиці яскраво-червоні рекламні щити, на яких замість звичних «бігморд» або яскравих картинок красувався «сухий» напис білими літерами «Зупинимо корупцію! Криворіжсталь продано. На черзі НЗФ» привертали до себе увагу вже самою своєю нетиповістю, то згодом кияни перестали звертати на них увагу. Тим паче, що конфлікт навколо Нікопольського заводу феросплавів, який так яскраво спалахнув наприкінці літа, згодом зійшов із перших шпальт і топ-новин ЗМІ. Однак для самих нікопольців, життя яких значною мірою визначене саме функціонуванням цього мега-підприємства, не кажучи вже про безпосередніх працівників НЗФ та його колишніх і потенційних власників, ця тема залишалася «гарячою» постійно. І після чергових судових рішень по Нікопольському феросплавному заводчани вирішили знову нагадати про себе, ставши пікетом перед Українським домом, де позавчора спершу Прем'єр-міністр, а потім Президент проводили підсумкові прес-конференції. До слова, незадовго перед тим згадані вище червоні бігборди поступилися місцем менш яскравим, але не менш ефектним щитам темно-синьої барви з цитатою зі статті 41 Конституції України: «Примусове відчуження об'єктів права приватної власності (...) допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану».

      «Не допустимо ПРИВАТизації НЗФ!», «НЗФ отдают ПРИВАТУ, а нас спросили?», «Мы не хотим работать на ПРИВАТ!», «Президент! Мы в тебя верим!» під такими гаслами з півтори тисячі працівників заводу із нетерпінням очікували закінчення брифінгу Віктора Ющенка. Адже у відповідь на запитання одного з нікопольських журналістів, що ж далі буде з підприємством, Президент пообіцяв підійти до пікету й особисто переговорити зі стурбованими заводчанами. Переповідати всі колізії навколо НЗФ — справа невдячна, але якщо коротко, то суть полягає у палкому небажанні попереднього власника, зятя Леоніда Кучми Віктора Пінчука, віддавати підприємство. Ні олігарху-конкуренту Ігорю Коломойському, який контролює групу «Приват» (їй також належала частка акцій Нікопольського феросплавного), ні державі. Адже з огляду на те, що приватизація НЗФ проводилася під час президентства Кучми, у нової влади було більш ніж достатньо підстав сумніватися у її «чистоті й прозорості», тому в результаті судових розглядів приватизацію пакету 50%+1 акція ВАТ «НЗФ» було визнано незаконною, себто контрольний пакет знову мав повернутися до держави. Природно, попередні «прихватизатори» з таким станом речей миритися не збиралися, тому суди тривали. У результаті рішень кількох останніх із них підприємство потрапило в дуже неприємну колізію, отримавши одразу двох реєстраторів.

      Як пояснювали журналістам пікетники, вони прийшли просити Президента про підписання мирової угоди між власниками заводу (за участю профспілок і представників від колективу) та державою й не віддавати НЗФ «на поталу» «Привату».

      «Я знаю, які завірюхи зараз навколо відповідних судових рішень по НЗФ, — запевнив на прес-конференції глава держави. — І я до останнього стоятиму на позиціях верховенства закону. Торгувати заводом через закулісні домовленості — цього я не допущу. Нестиме відповідальність кожний, хто візьметься за таку політику» (нагадаємо, раніше Президент натякав, що саме спроба нібито «вести закулісні домовленості» з Коломойським з боку тодішнього Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко стала однiєю з «останніх крапель», які призвели до її звільнення). За словами В.Ю., він доручив Генеральній прокуратурі протягом двох тижнів через виконавчу систему виконати рішення суду про передачу акцій Нікопольського заводу феросплавів у Фонд держмайна для того, щоб розпочати підготовку заводу до приватизації. «Зараз якомога швидше це потрібно зробити, завершити протягом двох тижнів цю полеміку, скликати збори, представити нове керівництво і готувати завод до приватизації, яка б дала відповідь кожній зі сторін на робочі місця, економічні перспективи підприємства, розрахунок з усіма боргами, інвестиції і найголовніше — конкурсну ціну», — наголосив Ющенко, підкресливши, що ненормальною є й проблема реєстратора. «Є два оператори, два регістри, і з якого регістра брати ці зобов'язання — невідомо. Це хитрощі, зроблені попередньою владою для того, щоб вийти з чесного правового процесу. Однак ця колізія не стосується рішення суду».

      Вийшовши з Українського дому, В. Ю. справді поспілкувався з пікетниками. Спершу вони вручили йому букет, а потім Президент попросив їх вибрати «старших», себто своїх представників, аби вже з ними проводити переговори. Цих «послів» глава держави посадив у авто свого кортежу й повіз до себе на Банкову для серйозної розмови. Хоча якими б  були її результати, навряд чи вони будуть до смаку тим, хто цей пікет організовував. У Пінчука-бо, згідно зі словами Президента, контрольний пакет Нікопольського заводу феросплавів однаково не залишиться.