Облом ненародженої революції
Опозиція Азербайджану практично щосуботи оголошує про наміри провести мітинги-протести проти сфальсифікованих результатів парламентських виборів, які відбулися ще 6 листопада. Водночас свої акції протесту опозиціонери напередодні їх проведення відміняють. Мовляв, щоб не наражатися на супротив з боку влади, яка на ці заходи дозволу не дає. Адже останній такий мітинг жорстоко розігнали силовики, оскільки мітингувальники затрималися на площі довше відведеного їм часу.
Революція по-азербайжанськи взагалі була доволі дивним явищем. З початком акцій протесту опозиція дуже затягнула після дня виборів, хоча ще заздалегідь заявляла про очікувані фальсифікації на виборах. Подальші свої мітинги під помаранчевими прапорами вони проводили з періодичністю раз-два на тиждень і лише в тому місці і в той час, які їм були відведенi владою. Таку тактику вони аргументували тим, що вже навчені негативним досвідом 2003 року, коли, вийшовши на центральну площу Баку, одразу після закінчення голосування на президентських виборах вимагали скасування результатів виборів, їх жорстоко побили правоохоронцi.
Нещодавно в Києві відбулися «поминки» азербайжанської революції, яка, у принципі, так і не народилася. На прес-конференції за участі нардепів Володимира Філенка, Михайла Ратушного та представника азербайджанського інформагентства «Туран» Алі Дамірова обговорювали причини поразки тамтешньої опозиції. Хоча українські видання ще значно раніше писали про «білий прапор помаранчевої революції», «зав'ялі апельсини» та «помаранчеві гвоздики, які так і не розквітли». Але, при цьому, всі учасники вищезгаданої прес-конференції дійшли висновку, що рано чи пізно опозиція переможе. Чому опозиціонери поводяться поки що так невпевнено — у розмові «УМ» з азербайджанським аналітиком, журналістом агентства «Туран» Алі Даміровим.
