15 тисяч за «12 обручів»

      15 тисяч євро 15 березня отримає Юрій Андрухович у Лейпцигу, під час відкриття щорічного літературного ярмарку. «Наскільки я знаю, у 2006-ому Україна повинна стати головним гостем ярмарку», — розповідає «УМ» патріарх укрсучліту телефоном із Берліну. Тут він зараз працює над новим романом, назву, сюжетні лінії та місце дії якого воліє тримати у секреті, і тут він днями отримав листа від оргкомітету конкурсу. «Зараз подивимося, — говорить він, розгортаючи офіційне повідомлення, — «Премія присуджена за роман «12 обручів» з обгрунтуванням: цей твір, дія якого відбувається в одному з найвіддаленіших місць у Карпатах, з допомогою мистецьки багатого поєднання міфу і магії, водночас відтворює суспільні суперечності перехідного періоду і відкриває західному читачеві забутий центр нашого континенту». Далі у листі йдеться про інші заслуги Андруховича — «що створював «БуБаБу», що продовжую робити журнал «Потяг 76», —  а також імена попередніх лауреатів літературної премії, яка присуджується з 1994 року — «серед інших тут є польський письменник і журналіст Ришард Капусцінський, Петер Надаш (Угорщина), ще один угорець, який у 2002 році отримав Нобелівську премію, Імре Кертес, бельгієць Гуго Клаус — його навіть Ірвенець свого часу перекладав».

      Одне з найпопулярніших запитань, яке ставлять письменникові, стосується перекладу його творів на швецьку, фінську, словацьку, литовську чи, скажімо, мову кдултху — наскільки вдалими є інтерпретації перекладачів, адже неточно перекладене слово може вкрай пошкодити авторську думку? Це ж запитання стосується і «12 обручів», де Андрухович — традиційно — містифікує, колажує, еротизує, перебирає слова, як Чахлик Невмирущий золото, недомовляє, натякає та вплітає типажі й типажики у великий гердан дійсності. Отож цей роман вийшов у видавництві «Зуркамп», а переклала його Сабіна Штур. «До більшості перекладів я причетний особисто, — зауважує «УМ» Андрухович, — цього разу теж авторизував, але не контролював, як ви сказали, переклад». Вочевидь вдалося — у травні цього року «12 обручів» посів третє місце у списку популярних книжок німецької телерадіокомпанії «Зюдвеструндфунк». Рейтинг складається щомісяця за рекомендаціями літературних критиків.

      Лейпцизька премія, яка, зі слів її оргкомітету, «зараз належить до верхівки літературних нагород країни» —  третя «німецька нагорода» для Юрія Андруховича: у  2001-му він став лауреатом Гердерівської премії у Відні «за суму творів», а цьогоріч Метр отримав премію імені Ремарка від мерії міста Оснабрюк. Та й узагалі у Дойчлянді прізвище Андрухович відоме багатьом (сказано ж — «Патріарх не може жити в неволі, Патріарх повинен жити в Тиролі — і хоча нині я не зовсім у Тиролі, але дуже близько від нього — передгір'я Альп, Верхня Баварія, що не менш фантастично»): воно з'являється у щоденних газетах та на оголошеннях літературних імпрез. Пригадую, яким спертим було повітря на одному з таких читань у Берліні — «Німецька хвиля» презентувала творчість Юрія Андруховича та Андрія Куркова — та яка залізобетонна черга вимурувалася за автографами на форзацах анруховичівських книжок німецькою. А у вересні цього року Дюссельдорфський театр спільно з Київським молодим театром презентував у Німеччині виставу за романом «Перверзія», у головній ролі з Нелегалом Орфейським замість Стаха Перфецького — у лютому обіцяли прем'єру і в Києві.

      Що робитиме Андрухович із грошовою частиною слави? Обіцяє «покласти на рахунок і жити з відсотків, щоб писати наступні книжки, адже це для мене — можливість найближчим часом не думати про заробіток». «УМ» вітає лауреата і бажає збільшення гідних перемог наступного року в дванадцять разів!