Серця двох

      Листопадова революція у Вінницькій міськраді, коли депутати відправили у відставку секретаря ради і водночас в.о. мера Віктора Козака та діючий виконком (див. «УМ» за 30 листопада), вступила у другу фазу. А саме — в період утвердження легітимності новообраного в.о. міського голови Володимира Гройсмана та його заступників. Причому свіже керівництво, як і усунуті від влади попередники, теж апелює до Феміди. І місцева богиня правосуддя починає скасовувати власні рішення, постановляючи інші, які влаштовують уже другу сторону.

      Скажімо, вранці 25 листопада (в день сесії, яка провела зміни в керівництві мерії) районний суд заборонив міській раді приймати рішення щодо припинення повноважень членів виконавчого комітету, заступників міського голови, секретаря міської ради. Тоді ж державна виконавча служба порушила за цим вердиктом виконавче провадження. Але юристи, які представляють інтереси міської ради, угледіли тут невідповідність до процесуального законодавства. Вони звернулися з позовом про скасування постанови державної виконавчої служби, посилаючись на те, що у випадках, коли судова ухвала підлягає негайному виконанню, вона, згідно із вимогами закону, повинна вступити в дію наступного дня після її прийняття (в даному випадку — 26 листопада). А оскільки сесія відбувалася 25-го числа, то, за цією логікою, судова заборона не мала чинності, так що всі прийняті депутатами рішення та ротації — легітимні, як і підпис на них новообраного секретаря. Суд погодився з наведеними аргументами і 12 грудня скасував постанову державної виконавчої служби.

      Звісно, ще залишається можливість апеляційного оскарження, але ключовий раунд Віктор Козак та його соратники, схоже, програли, запізнившись усього на день. Тому скасування ще двох судових рішень — про заборону звільнення Козака та про заборону проводити переобрання секретаря — має, швидше, технічний характер і принципово ні на що не впливає. Врешті, це прерогатива депутатського корпусу.

      Що стосується сформованої сесією управлінської команди, то вона не принесла жодних несподіванок, а слово «нова» до неї можна віднести вельми умовно. Залишилися у своїх кріслах перший заступник Іван Михайлюк та заступник Анатолій Ворона («нашоукраїнець», який ще зовсім недавно очолював осередок партії «Солідарність»), повернулися у свої кабінети і колишні «дворкісівські» заступники Володимир Слишинський та Андрій Рева (останній пристав до соціалістів).

      Тут явно збіглися інтереси двох патронів, котрі разом контролюють більшість депутатського корпусу міської ради: прихильників екс-«меро-губернатора» Дворкіса та екс-лідера «Солідарності» Порошенка. І якщо першого влаштувало б власне повернення до «акваріуму» на центральній площі чи принаймні проведення туди маріонеткової фігури, то не виключено, що Порошенку Вінниця, окрім збереження сфери впливу, потрібна ще й як козир у великій внутріпартійній грі, де його позиції не надто міцні. Проте, якщо судити по сьогоднішніх рейтингах серед подолян, ця козирна карта — далеко не туз.