Екскурсія до підземелля

       Цілком можливо, що навесні наступного року в Харкові відкриється новий туристичний маршрут. Його унікальність вже зараз гарантує місту чималий потік любителів гострих відчуттів і екзотичної давнини, адже їм запропонують екскурсію до підземелля. Точніше, до спеціально обладнаного фрагменту підземних ходів, на поверхні яких збудована центральна частина міста. Карту унікальної конструкції місцеві спелеологи почали складати майже рік тому. З'ясувалося, що ця історична пам'ятка має форму розгалуженого лабіринту, який зв'язаний з кількома виправними закладами, храмами і відомим Курязьким монастирем.

      Аби дослідити місто під містом, у Харкові недавно був створений загін фахівців, до складу якого ввійшли археологи, історики, спелеологи, геологи і рятівники. Одні з них намагаються знайти щось цінне для історії взагалі і майбутнього музею зокрема, інші вивчають технічні характеристики конструкції, аби визначити ступінь її надійності. Науковці вже розжилися кількома пляшками від вина та ліків і мають намір взяти зразки цегляної кладки для експертизи у Київському інституті археології. Цілком можливо, що результати такого дослідження змусять істориків переглянути усталену думку про час заснування міста і нарешті проллють світло на походження самих печер. Сьогодні щодо цього існує кілька версій. За однією з них, до будівництва лабіринту причетні харківські купці, за іншою — торгова знать обклала цеглою вже готові ходи, які могли вирити козаки, якi заснували Харків.

      Але незалежно від того, хто і коли вирив печери у минулому, сьогодні не рахуватися з їхнім існуванням Харкову стає з кожним роком все складніше. «Підземні ходи, — каже співробітник інституту інженерно-технічних досліджень, член Президії Української спелеологічної Асоціації Андрій Ковальов, — це міна сповільненої дії. Якщо їй не приділяти належної уваги, вона неодмінно колись вибухне». Аргументи вчених доволі переконливі. У підземній порожнечі збирається вода, що може спричинити підтоплення будинків. Лабіринт також змінює напругу грунтового масиву, а це найкоротший шлях до виникнення обвалів, просадок. Особливо коли поруч вирує життя в міському метрополітені й нескінченним потоком рухається наземний транспорт. А якщо врахувати при цьому ще й повну зношеність харківських комунікацій, то картина й поготів вимальовується мало приваблива. На сьогодні, правда, більша частина підземних ходів уже густо засипана завалами, але ця стихійність ніскільки не вирішує проблему в комплексі.

      Чим може загрожувати подібне сусідство, харків'яни впродовж останніх півтора століття переконувалися не раз. Вперше підземні ходи заявили про своє існування у 1852 році. Тоді з невідомої причини в таємниче провалля «пірнула» міська корова. Подію, схоже, зарахували до числа резонансних, оскільки муки бідолашної тварини описала місцева газета «Южный край». Спеціалісти ж, викликані на місце НП, залишилися до пригоди фактично байдужими. І даремно. Невдовзі в аналогічний спосіб провалився під землю кінний жандарм, який прибув на пожежу до Мордвинівського провулку. А ще пізніше — вагон конки з пасажирами. Ця подія змусила владу нарешті обстежити підземний простір, для чого з місцевої в'язниці в обмін на свободу послали трьох зеків. Відомо, що ті потрудилися на славу, але їхня праця так і не спровокувала грунтовних досліджень. Без особливих результатів завершилася і робота губернаторської комісії на початку минулого століття. Якби не інформація про підземне дослідження в місцевій пресі, про ту роботу теж ніхто б сьогодні не знав.

      Останній раз історична пам'ятка нагадала про себе три роки тому під час підготовки до будівництва десятиповерхового офісного центру. Інформація про те, що саме в цьому місці не так давно земля «проковтнула» автомобіль, прагматичні бізнесмени пропустили повз вуха. Адже тоді триметрову яму, вже за давньою традицією, просто засипали сумішшю з щебеню та піску, старанно покривши асфальтом на поверхні. Але раз на раз не випадає. Коли пробурені під палі отвори почали заливати бетоном, він став провалюватися, мов у безодню. Обстеживши підземний простір, будівельники на глибині шести-семи метрів у кількох місцях натрапили на фрагменти легендарного лабіринту. Тоді й виникла ідея ретельніше дослідити підземні ходи, що недавно трансформувалася у намір влади відкрити в районі останнього провалля музейну експозицію. Вивчити і повернути хоча б до туристичного життя свою найзагадковішу історичну пам'ятку харків'ян, схоже, змушує і суто раціональний розрахунок. Адже канувши в Лету, вона може прихопити iз собою і кілька великих будинків, включаючи респектабельну будівлю мерії або, наприклад, пару-трійку трамвайних вагонів.