Подальша доля НЗФ, як i відповідні гасла, знаходиться на роздоріжжі. (Фото автора.)
Як не влаштовував на початку цієї осені у Нікополі олігарх Віктор Пінчук проплачені «майдани» перед прохідною «прихватизованого» ним заводу феросплавів, але й цей потужний промисловий об'єкт вислизає з його рук. Але чи повертає Феміда цей завод у лоно держави?Адже позавчора Дніпропетровський господарський суд зобов'язав Нікопольський завод феросплавів виконати рішення, прийняті на загальних зборах акціонерів підприємства, що відбулися 30 серпня. Хоча не все так просто.
Нагадаємо, що тоді у місті Орджонікідзе було обрано новий менеджмент заводу, зокрема головою правління ВАТ «НЗФ» став Микола Надточенко, а від держави як власника 50 відсотків плюс одна акція на зборах зареєструвався заступник міністра промислової політики Сергій Грищенко. Але новий менеджмент пов'язували з так званою групою «Приват» Ігоря Коломойського, що давно веде війну з Пінчуком за омріяний НЗФ. Відтак «на горіхи» за незрозумілу позицію уряду дісталося від Президента Ющенка тодішньому прем'єру Юлії Тимошенко. Адже голова Фонду держмайна заявила, що контрольний пакет акцій НЗФ до держави (тобто ФДМУ) не надійшов.
I ось маємо рішення дніпропетровської Феміди. Воно сприятливе для Коломойського, менеджери якого досі не потрапили на завод, не сприятливе для Пінчука, який нібито не здається, але держава мовчить. Хоча з іншого боку, після вдалого продажу «Криворіжсталі», найвищим керівництвом держави було чітко зазначено, що наступним стане саме НЗФ. Отже, хвилюватися нічого? У тому числі з приводу слів представника позивача (компанії «Вайвуд Холдінгз Лімітед», що є міноритарним акціонером НЗФ), якого цитує УНІАН і який каже, що відтепер шлях їхнім менеджерам на чолі з паном Надточенком на завод відкритий. А ось позиція Фонду держмайна, який наголошує, що контрольного пакета акцій держава ще й в очі не бачила, це панство дивує. До речі, Кабмін i ФДМУ виступають у цьому позові третіми сторонами.
Щодо самого Віктора Пінчука, який не вірить, що завод він втрачає «по любе», він продовжує наголошувати на незаконності орджонікідзевських зборів. З іншого боку, зятя Кучми можна зрозуміти: якщо завод повторно приватизуватиме держава, він отримає ті ж самі гроші, за які й придбав НЗФ. Ціну він, звісно, заплатив не ринкову, але, усе ж таки, яка не яка, а «копійчина». Як i у випадку з «Криворіжсталлю». Але це про всяк випадок, бо паралельно, кілька тижнів тому, Вищий адміністративний суд України прийняв до розгляду заяву пінчуківського консорціуму «Придніпров'я» про перегляд рішення Вищого господарського суду, який визнав попередню приватизацію контрольного пакета акцій НЗФ незаконною.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
