Сябри очікують Нобеля

      У Києві білоруські письменники презентували нову книгу класика білоруської літератури Ригора Барадуліна «Ксты», яку цього року висувають на Нобелівську премію. А голова НСПУ Володимир Яворівський ініціював створення міжнародної неполітичної громадської організації «Слово без кордонів», яка сповідуватиме «ідеї солідаризму» між письменниками різних країн і надаватиме підтримку тим, хто її потребує.

      На запрошення Спілки письменників України 12, 13 та 14 грудня Київ відвідали білоруські письменники Алєсь Пашкевич, Ригор Барадулін, Генадзь Буравкін, Сяргєй Законніков, Уладзімір Някляєв. Вони провели прес-конференцію в Будинку літераторів і виступили перед студентами та викладачами Київського університету культури і мистецтв та Інституту філології КНУ ім. Шевченка. Педінститут імені Драгоманова і Могилянка, пославшись на сесії, не знайшли часу для зустрічі з білоруськими літераторами. Причиною цього приїзду стали ніяк не радісні події. Голова НСПУ прочитав в «Україні молодій» статтю нашого кореспондента в Білорусі Тетяни Снітко про те, що влада розіграла в Мінську київський сценарій розколу Національної Спілки письменників. Зібрали у будинку профспілок частково літераторів — 53, частково людей, що не мають жодного відношення до літератури, чиновників. I на підставі того, що буцімто  «спілка білоруських письменників упродовж останніх років не задовольняє запити суспільства, у центрі її уваги були, в основному, політичні прагнення, а у деяких випадках робота проводилася у напрямі протистояння владі», розкольники вирішили заснувати нову республіканську організацію — «Громадське об'єднання «Спілка письменників Білорусі». На раді НСПУ, яка відбувалася зразу після цих подій, українські письменники вирішили запросити в Київ сусідів-колег, а  при зустрічі заснувати нову міжнародну громадську організацію «Слово без кордонів». Серед її завдань — проведення письменницьких конференцій, можливість творчих відряджень у будинках творчості, публікація у літературних часописах країн-учасниць, видання щорічного альманаху тощо. «До цієї організації будемо запрошувати і словаків, і прибалтів, і поляків, і чехів, і грузинів, усі постсоціалістичні країни», — каже «УМ» Володимир Яворівський. Як розповідали на прес-конференції Сяргєй Законніков та Алєсь Пашкевич, влада Лукашенка дуже круто обходиться з письменниками — у Спілки забрали Будинок літераторів (залишили 5 кімнат) і письменницьку поліклініку, 3,5 року Спілка білоруських письменників не має державного фінансування, навіть на похорони класиків збирають гроші з шапкою по колу, змінили незручних головних редакторів літературних часописів, існують чорні списки письменників, яких не друкують провладні ЗМІ, й  рецензії на їхні книжки теж не можуть з'являтися в цих виданнях. Фактично літератори не можуть реалізувати своє право на фах, дуже часто вони займаються сторонньою роботою, інколи фізичною, щоб прогодувати свої сім'ї. Водночас, каже Алєсь Пашкевич «УМ», у недержавному секторі книговидання все нормально, приватні видавництва друкують цікаві книжки білоруською мовою, «вбивається в пір'я» молоде покоління дуже цікавих письменників.

      Утім білоруси не дуже хотіли виглядати нещасними тут, у нас. Вони презентували перші три томи повного зібрання творів Василя Бикова (тираж кожного — 3000, надруковано в Росії). Але тут також парадокс: Спілка білоруських письменників заявила, що хоче безкоштовно віддати цей тираж по білоруських бібліотеках, жоден орган влади не взявся розповсюдити  класика. Тепер до кожної конкретної бібліотеки самотужки доправляють книжки видатного письменника. І друга гордість — щойно  видана збірка поезії 70-річного білоруського класика Ригора Барадуліна «Ксты», яку білоруський Пен-клуб і Спілка білоруських письменників цього року висувають на Нобелівську премію. «Що таке «Ксты», — запитую у Вячеслава Медвідя. «Те, що ти показуєш», — відповідає. Виявляється, це та фігура із пальців, коли православна людина збирається хреститися. До бюрократичної процедури висування ще не дійшли, каже голова Пен-клубу Уладзімір Някляєв, але це не складно. Складніше з перекладом, хоча б на англійську. Якась пані з Лондона взялася допомогти, але часу мало. 70-річний класик у чорній шкірянці, з богемною борідкою і срібним перстнем на пальці зовсім не схожий на номенклатурного письменника. На прес-конференції він прочитав два вірші, а його колеги сказали, що, крім поезії, Ригор Барадулін творить білоруську мову — багато його авторських неологізмів входять до словників і підручників.

      Після парадної зали Спілки білоруських письменників приймали в славнозвісному письменницькому кафе «Еней». «Коли я чую слова «дружба народів», рука завжди тягнеться до чарки», — згадали жарт не то Рильського, не то когось із російських класиків. «Не можна поїхати з Києва і не покуштувати сала», — в цьому питанні був повний консенсус.  Пригощаючи колег солоними помідорами, оселедцем, квашеною капустою та іншим «чим Бог послав», Володимир Яворівський розповідав, що зараз Спілка письменників має державне  фінансування — 1млн. 800 тис. гривень на рік окремим рядком держбюджету. І не в останню чергу тому,  що у Верховній Раді України засідає 14 членів Спілки письменників України. Але за режиму «бацьки Лукашенка» чесний білоруський письменник про таке і мріяти не може.