Зараз Йосип Вінський дуже зайнятий. Соцпартія готується до виборів, і під кабінетом першого секретаря політради СПУ постійно крутяться представники регіонів, нардепи, журналісти. До того ж, 17-го грудня у соціалістів відбудеться з'їзд. А до цього часу треба сформувати виборчий список. Чи не найбільшу роль у його укладанні відіграє якраз очолювана Вінським політрада. Словом, роботи вистачає. Тому зовсім не дивно, що Йосип Вікентійович намагається берегти час і відповідає на питання чітко та стисло. Тож загалом інтерв'ю з ним нагадує «пінг понг» — настільний теніс, в якому ще не встиг як слід подати кульку (тобто поставити запитання), як треба реагувати на зустрічний удар.
— Йосипе Вікентійовичу, майбутні вибори багато хто очікує з тривогою. Наразі найбільшу підтримку має Партія регіонів Януковича, тодi як показники «помаранчевих» команд дещо нижчі. До того ж пропрезидентські сили йдуть на вибори розпорошено. Дехто передбачає загрозу реваншу. У вас немає подібних побоювань?
— Ті дані, які я маю, дають інші цифри, аніж ті, про які говорить ваша стурбованість. Дійсно, Партія регіонів отримує найбільше відсотків. Але сумарно коаліція за участі Блоку Юлії Тимошенко, «Нашої України» та Соцпартії отримує у парламенті більшість. Прогнозую, що у ній буде 228—235 народних депутатів. Тому в мене нема стурбованості. Сьогодні є проблеми внутрішніх комунікацій між цими трьома силами, є проблеми вибудовування спільної системи дій. Але я думаю, що в нас достатньо політичної відповідальності й розуміння ситуації, щоб належним чином це виправити.
— А ці міжпартійні комунікації ще не почалися?
— Поки що ні. Безумовно, я мав розмови з усіма суб'єктами. Але поки що політична сторона переговорів не розпочалася. Всі займаються з'їздами.
— У чому ключова проблема цих комунікацій — ідеологія чи амбіції?
— Я думаю, що амбіції. І нерозуміння глибини ситуації.
— Тобто хтось вимагає прем'єрства, хтось — спікерства, чи як?
— Я вважаю, що сьогодні вести розмови про кадри взагалі передчасно.
— До речі, а на що ви очікуєте внаслідок домовленостей? На спікерство? Адже багато хто хотів би знову бачити Олександра Мороза Головою Верховної Ради.
— Ні, це нам визначають таке місце. А Олександр Олександрович буде Прем'єр-міністром. Це я кажу для того, щоб заспокоїти тих, хто вже зараз ділить шкіру невбитого ведмедя. Для нашої партії посада ніколи не була пріоритетом. Може, для інших це й головна мета. Нас найбільше цікавить зміст соціально-економічної та політичної роботи. А яким буде наше місце... Повірте, ми адекватно відреагуємо на будь-які ситуації. Головне, щоб була користь для держави і суспільства.
— Власне, щодо змісту роботи є питання. Чи не стане на перешкоді роботи уряду ідеологія? Адже деякі сили, яких ви бачите у наступній більшості, сповідують ринково-ліберальну ідеологію, а ви — соціалістичну. Чи не виникатимуть між вами протиріччя?
— Виникатимуть. Але ж соціал-демократи і християнські демократи створили у Німеччині широку коаліцію. Тому не треба цього боятися. Ми повинні розуміти головну мету, тобто те, заради чого ми об'єднуємося. Мусимо визначити, які питання для нас є пріоритетними. А, повірте, 90 відсотків нас об'єднують, а не роз'єднують. Відтак будемо працювати над тими моментами, за якими у нас є спільні позиції. Інші треба відкласти.
— А що саме вас єднає? Недопущення реваншу Януковича?
— Недопущення повернення кучмізму, боротьба з корупцією, соціальний захист населення, свободи і права громадян, чесна влада, зростання внутрішнього валового продукту тощо. Назбирується практично все.
— Але коли говорити про нинішній уряд, який теж є доволі коаліційним, то...
— Ніякої коаліції в цьому уряді нема. Він створений особисто Президентом Ющенком. Це передбачено чинною Конституцією. Глава держави подає кандидатуру Прем'єра, її затверджує Верховна Рада. А далі Президент призначає всіх міністрів за поданням керівника уряду, без участі фракцій парламенту. Це його право. А після політичної реформи всіх міністрів призначатиме не Президент, а Верховна Рада. Це кардинальна різниця. Сьогодні є уряд, сформований Віктором Ющенком, і в ньому є три соціалісти (у МВС — Луценко, в Міносвіти — Ніколаєнко, в Мінагрополітики — Баранівський. — Авт.), яких призначено за те, що соціалісти підтримали на виборах Ющенка.
— Тобто ви вважаєте, що майбутній уряд, сформований коаліцією «НУ»-БЮТ-СПУ, суттєво оновиться?
— Безумовно. Тому що пропорції в цьому Кабміні будуть іншими. Ми передбачаємо, що співвідношення цих партій у парламенті буде як «тридцять-тридцять-тридцять», і ці ж пропорції збережуться в уряді. Сьогодні такого розподілу нема. Кабмін оновиться, і дуже серйозно.
— Нинішня діяльність уряду, який складається з представників багатьох політичних сил, є дуже різношерстою...
— ...у нинішньому Кабміні нема представників багатьох сил. Сьогодні «Наша Україна» має в уряді переважну більшість, і є три соціалісти.
— Тим більше. Якщо три соціалісти в багатьох питаннях (наприклад, що стосуються СОТ) уже зараз протирічать тій же «Нашій Україні», то як складатиметься робота майбутнього уряду, який буде ще ширшим за політичним представництвом?
— Дуже просто. «Наша Україна» не буде ставити питання так різко, як зараз. Адже ми будемо партнерами. І політика щодо, наприклад, СОТу, будуватиметься не так, як захоче «НУ», а так, як ми домовимось. Тоді протиріч не буде. Проблема сьогоднішньої влади полягає, зокрема, в тому, що вона приймає рішення, не погоджуючи їх з іншими політичними структурами. Зокрема, iз Соцпартією. А ми вважаємо, що як партнери маємо не просто виконувати чужі рішення, а брати участь у їх прийнятті.
— Тобто ви гадаєте, що політична реформа стабілізує політичну ситуацію?
— Вона створить постійний баланс між парламентом і Кабінетом Міністрів і зніме ті протиріччя системного характеру, які існували між ними протягом останніх років. Буде спільна відповідальність. І спільна перспектива: або працюєте успішно і будете працювати далі, або провалюєтеся — і тоді вибирають інших. Це європейська модель, і вона має працювати як система. До того ж, залежність від багатьох людей є більш стабільною, ніж залежність від однієї людини. Просто у нас мислять старими категоріями: нібито Президент уміє та має все робити. Ні, він є не царем, а главою держави.
— Чи буде майбутній уряд конфліктним?
— Це буде залежати від того, наскільки глибокими будуть домовленості станом на березень, напередодні формування Кабміну. Якщо буде сформовано чітку, принципову програму, якщо буде вироблено механізм взаємовідповідальності в тому сегменті, який доручають певній партії, і якщо будуть домовленості про розподіл бюджету для реалізації цих сегментів, то питань не буде. У чому сьогодні полягає один із конфліктів між соціалістами і «нашоукраїнцями» в уряді? Вони дали нам певні сегменти, а надходження ресурсів часто блокується, тому й виникають конфлікти. А якби було домовлено, що, приміром, десять відсотків ВВП іде на село, ще десять — на освіту, то питань не було б.
— До речі, наскільки Соцпартію можна вважати «партією влади»?
— Нас можна називати партією при владі. Партія влади — це та, яка виробляє і формує рішення. А в нас сьогодні нема більшості ні в Верховній Раді, ні в уряді, тому ми не впливаємо на їхні рішення так, як хотілося б. Є три міністри, які виконують функції у тих сегментах, що їм доручив Президент. Але загальна політика виробляється не нами.
— Тобто ви не готові брати відповідальність за те, що сталось після Помаранчевої революції?
— Ми відповідаємо тільки за той сегмент, на якому призначені наші люди.
— До речі, а що з-поміж того, що відбулося після Помаранчевої революції, вам хотілося б відзначити?
— Стало більше свободи, більше демократії, люди одержали реальну можливість обирати собі владу, стало менше корупції, є чітка та зрозуміла перспектива демократичного розвитку України. Я не скажу, що й у соціальному плані ми стали жити гірше. Ми не живемо гірше. Я не скажу, що в економіці спостерігаються катастрофічні явища. Хоча допущено серію помилок у ціновій політиці, курсовому регулюванні, дисбалансі аграрного сектора, але я не вважаю, що ці проблеми мають системний характер. Їх можна виправити.
— Якщо Соцпартія, «Наша Україна» та БЮТ не наберуть достатньої кількості голосів для того, щоб сформувати коаліцію, кого ви ще можете взяти до більшості?
— Поживемо — побачимо. Я не хочу загадувати. Але переконаний, що ми сумарно наберемо 51 відсоток місць у Верховній Раді, і не буде ніякої потреби із кимось домовлятись.
— Поставлю питання дещо інакше. «Нашоукраїнці» iнодi заявляли, що готові взяти до своєї більшості Володимира Литвина. Якщо СПУ—«НУ»—БЮТ не наберуть половини голосів, чи готові ви бачити нинішнього спікера в більшості?
— Ні. Поки що я не готовий бачити Литвина в тій більшості, де буде Соцпартія.
— Наскільки категорична ця відмова, чи можна її залагодити політичними домовленостями?
— Питання не в загостренні позиції. Справа в тому, що навколо блоку Литвина об'єдналися колишні люди Кучми, і він є для них парасолькою. Але в мене нема жодного бажання об'єднуватися з кучмістами. Вони тривалий час є нашими політичним опонентами. Тому на сьогоднішній день я не бачу можливості такого блокування.
— До речі, політологи вважають, що ви критикуєте партію Литвина насамперед тому, що вони є вашими конкурентами, що у вас схожа ідеологія та електоральне поле.
— Ніякої спільної ідеології між нами і Литвином немає. Почитайте їхню програму, а потім оцініть реальні дії та їхній склад. Адже ідеологію визначає не тільки те, що написано, а й те, що робиться. А історія блоку Литвина починається від Аграрної партії, яка плоть від плоті походить із кучмістської системи влади.
— Чому ви так багато критикуєте Литвина, а оминаєте Януковича, в якого взагалі жахливий список?
— Чому це минаємо?!
— Більшість критичних заяв Соцпартії спрямовані якраз проти спікера парламенту.
— Коли журналісти питають нас про Литвина — тоді ми про Литвина й розповідаємо. Наші найбільші опоненти — це Партія регіонів і партія Литвина. Це одні й ті ж люди, тільки з різними лідерами. Це вихідці із «ЗаЄди», і між Януковичем та Литвином немає різниці.
— А от, наприклад, у списку комуністів нема кучмістів. Чи готові ви прийняти їх до більшості?
— Можна. Я відверто скажу: якби товариші комуністи були трішки глибшими в розумінні ситуації, то вони могли б співпрацювати з пропрезидентськими силами й сьогодні. Справді, вони чітко дистанціювалися від влади. І навіть зробили своїми головними опонентами соціалістів і «Нашу Україну». Але якраз із ними можна шукати компроміси.
— Тоді уряд, здається, взагалі буде «какофонічним».
— Не обов'язково залучати комуністів в уряд. Вони можуть бути на якихось посадах у парламенті. Це ж буде комплекс питань. До речі, нинішній міністр праці та соціальної політики Іван Сахань донедавна входив до Компартії. І нормально. То чому б на це міністерство знову не запропонувати комуніста? В цій партії є й інші люди-професіонали. Тобто це питання домовленостей.
— До речі, а ваша партія ставила перед «губернаторами» той вибір, який щодо «нашоукраїнців» озвучив Президент — або «губернаторство», або список? І чи є подібні вимоги до міністрів-соціалістів?
— Ми ніяких умов ще не висували. Іде процес формування списку, і на з'їзді його буде затверджено. Ті люди, що будуть у списку, можуть займатися виборами або в активній фазі, або в пасивній. Кожен із них має зробити вибір. Якщо буде займатися активною фазою — треба піти з державної посади, якщо пасивною — то людина чекатиме свого дня, а ми будемо працювати на виборах без неї.
— Щодо міністра Юрія Луценка, то він уже визначився зі своїм балотуванням?
— Він чітко сказав: піде або в список Соцпартії, або в жоден інший.
— Серед «помаранчевих» нині помітна тенденція до включення в списки «кучмістів». У вашому списку будуть вихідці з того табору?
— Із політичних лідерів Кучми нікого не буде.
— А з рядових учасників?
— Із рядових це не кучмісти. А люди, які на певному етапі мали певну систему відносин із екс-Президентом. Бо ж і Ющенко був при Кучмі Прем'єром, і Тимошенко — віце-прем'єром. У нас мало людей, які тією чи іншою мірою не були б пов'язані з Кучмою. За винятком Соцпартії (посміхається. — Авт.). Тобто це не параметр. Звичайно, є люди, які до певного періоду часу були прибічниками тих політичних сил. Частина з них зараз є членами нашої партії.
— Володимир Бойко (голова правління Металургійного заводу ім. Ілліча та народний депутат, який на минулих виборах балотувався четвертим у списку блоку «За єдину Україну!». — Авт.) теж вступив у Соцпартію?
— Ні, він не є членом нашої партії. Але Бойко буде у списку. Ми запропонували йому співпрацю, а він погодився.
— Якою буде перша п'ятірка списку?
— Олександр Олександрович уже її визначив. Це Мороз, Семенюк, Луценко, Сподаренко та Червонописький. Інші кандидатури остаточно визначить політрада та з'їзд.
— Якщо не секрет, а вам яке місце пропонують?
— Моє місце — шосте. Вже третю кампанію.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
