Мужній мученик

      Апостол Андрій (грецьке слово «апостолос» означає посланник, тут — посланець Божий, посланий Христом на звершення місії спасіння), рідний брат апостола Петра, був родом із Віфсаїди. Коли Іван Хреститель з'явився в Юдеї та хрестив на покаяння, він став одним з його учнів. Згодом першим приєднався до Ісуса Христа в час Його хрещення. Бувши увесь той знаменний день із Господом та пізнавши в Ньому Спасителя світу, Андрій прийшов до брата свого Симона (Петра) і, повідавши: «Ми знайшли Месію!» — привів того до Ісуса. Обидва брати були рибалками й ловили рибу на Галілейському озері. Коли Христос призвав їх на апостольство, сказавши: «Iдіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей...» — вони негайно залишили свої сіті і з того часу всюди слідували за Божественним Учителем.

      У Книзі діянь апостольських нічого не розповідається про апостола Андрія, але перекази Церкви оповідають, що він проповідував Євангелію на берегах Чорного моря, у Херсонесі Таврійському (Крим), був у Синопі, Іраклії та Халкидоні, відвідав Вірменію та Грузію, дійшов до південних областей Русі й по Дніпру піднявся до того місця, де нині стоїть Київ. Тут, зійшовши на гору, він поставив хрест і прорік учням: «На цьому місці засяє благодать Божа, спорудяться церкви, і світло Христове зійде звідсіль на всю країну!». Нині в Києві на цій горі стоїть церква в ім'я Андрія Первозванного... У похилому віці він повернувся до Греції, і в місті Патри, за відмову принести жертву богам, був прив'язаний до хреста, який мав вигляд літери «Х» (хрест такої форми має сьогодні назву «андріївський»). На ньому апостол пробув три дні та три ночі, навчаючи та застерігаючи народ, що юрмився навколо й вигукував: «Даремно страждає цей чоловік!..» Святий апостол відійшов у тонкий світ у 70-му році по Різдву Христовому. Християни поховали тіло святого мученика. Згодом мощі його були перенесені до Константинополя (нині Стамбул) і покладені до церкви Святих апостолів, звідки їх перевезли до італійського міста Амальфі. Дорогоцінна голова святого Андрія Первозванного зараз у Римі, а кінцівка руки — в московському Успенському соборі.

      «Андрій» означає мужній, і недарма саме це ймення одержав святий апостол. Він був Первозванним, себто першим призваним, покликаним Господом на служіння. І виявився не просто званим, а й вибраним, бо першим відгукнувся на поклик. Бути першим — завжди важко, завжди небезпечно, ризиковано, тому й мужності треба найбільше...