Надзвичайні і Повноважні пакують валізи

      Посольську греблю нарешті «прорвало». Після довготривалої відсутності великої кількості українських послів у стратегічних для нашої держави країнах учора з'явилися чергові президентські укази про призначення амбасадорів. Вони стосуються послів у Німеччині, Великій Британії та Латвії.

      Серед цих країн найбільша інтрига точилася довкола Британії, оскільки подейкували, що туди мають «заслати» народну артистку і екс-міністра культури Оксану Білозір. Однак замість неї до Лондона поїхав Ігор Харченко. Але, як наслідок, тепер Україна залишилася без посла у Польщі, крісло якого Харченко займав із 2003 року. Очевидно, Віктор Ющенко вирішив зберегти для себе цього посла, призначеного раніше Леонідом Кучмою, тому що за часів Харченка україно-польські стосунки складалися доволі добре. Окрім того, він має неабиякий дипломатичний досвід — був послом України з особливих доручень при ООН, амбасадором у Румунії та двічі займав посаду заступника мiнiстра закордонних справ.

      А от новопризначеному послу в Латвії Раулю Чілачаві залишається лише позаздрити дипломатичному досвіду Харченка. Поет, перекладач, літературознавець, публіцист, академік, професор Київського національного університету ім.Т. Шевченка пан Чілачава народився у Грузії, де і навчався, але вже у 1986 році брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а потім підтримував боротьбу української інтелігенції за державну незалежність. Протягом тривалого часу займав посаду заступника міністра України у справах національностей, міграції та релігії.

      У свою чергу, керівником диппредставництва України в Німеччині став нинішній заступник голови МЗС Ігор Долгов. Незадовго до минулорічних президентських виборів він був звільнений із посади посла в Туреччині. Багато років тому також працював радником при українській амбасаді у Фінляндії.

      У найближчі дні слід очікувати ще цілу низку призначень. Адже, як раніше повідомляв заступник глави МЗС Володимир Огризко, у цій ротаційній хвилі планується призначення чотирнадцяти послів — саме стільки агреманів (згоди на призначення визначеної Президентом кандидатури від країни, куди планується відправити посла) очікують зараз у МЗС. Серед них, зокрема, США, Іспанія, Румунія, Португалія тощо. Наразі важко сказати, чи дочекаємося ми до нового року новопризначення у Росії, оскільки пан Огризко натякнув, що тут процес триває значно важче. Однак звільнення кілька днів тому Миколи Білоблоцького, який майже побив рекорди, займаючи посаду посла в Росії ще з 1999 року, ймовірно, вказує на те, що з кандидатурою у нас уже визначилися, і агреман десь на підході. Однак не виключено, що Білоблоцького могли звільнити «передчасно», зважаючи на те, що у день підписання відповідного указу в Москві перебував спікер Верховної Ради Володимир Литвин. Припускають, що таким чином влада хотіла поставити свого опонента на виборах у незручне становище. Наступного дня Литвин, до речі, з приводу цього збігу в датах висловив своє незадоволення.