Битва за Київ: Омельченко—Кличко

      «Вічний» мер Києва Олександр Омельченко нарешті визначився (принаймні оголосив) щодо свого майбутнього — він знову балотуватиметься на міського голову столиці України. Чи тим самим він перекреслив мерські мрії усім потенційним кандидатам на цю посаду, в тому числі боксеру-важковику і чемпіону світу Віталію Кличку? «Наша Україна», включивши Омельченка до парламентського виборчого списку на почесному третьому місці, сподівалася, що Омельченко нарешті звільнить дорогу новому та молодшому обличчю.

      «Я буду балотуватися на місце голови громади Києва і буду сподіватися на підтримку киян», — заявив учора Омельченко, одночасно відмовившись від третього номера партійного списку блоку Ющенка. При цьому своє рішення він пов'язав із благородними мотивами. Мовляв, у парламенті більше принесуть користі політики, а не якийсь «адміністратор». «Сподіваюся, що я приймаю правильне рішення і поступаюся своїм другим місцем у списку НСНУ, поступаюся першій п'ятірці тих перспективних політиків, що є незаангажованими, незавантаженими адміністративною роботою і мають бажання бути депутатами ВР», — сказав Омельченко.

      Як поведе себе в цiй ситуацiї Віталій Кличко? Як коментує «УМ» політолог Вадим Карасьов, висування «нашоукраїнцями» Кличка неможливе не лише через його дружні стосунки з Омельченком, а й призведе до розпорошення «столичного ресурсу», тобто електорату. Отож, ймовірно, «НУ» дасть зелене світло Омельченку (точніше вимушена буде дати) і не висуватиме свою людину. А на взамін, вважає Карасьов, домовиться про підтримку Омельченком блоку Ющенка у столиці. «А досвід показує, що хто виграє парламентські вибори на столичному рівні, той завжди має серйозні шанси на перемогу в загальнонаціональному окрузі», — додає політолог.

      Водночас останніми днями ми можемо спостерігати за ідентичною ситуацією на «губернаторському» рівні. Тільки зведену до навпаки. Так, на відміну від Омельченка, нинішні керівники облдержадміністрацій відмовляються від посад заради прохідного місця у парламентських списках. «Губернатори» Чернігівської та Житомирської областей Владислав Атрошенко та Павло Жебрівський аргументували свою позицію за сценарієм Омельченка. Мовляв, більше корисними будемо зі своїм досвідом у парламенті, аніж у кріслах обласних намісників.

      Нагадаємо, що раніше Ющенко зобов'язав усіх чиновників визначитися: якщо вони балотуються до парламенту, то мають подати у відставку з виконавчої влади.

      Утiм поки не так активно відреагували на вказівку Ющенка інші «губернатори». Намісник Волинської області Володимир Бондар каже, що йому важко визначитися, бо Президент і керівництво партії доручили працювати в регіоні. Тому він хоче поговорити на цю тему з Ющенком та Прем'єром, теж саме планує зробити «губернатор» Львівщини Петро Олійник. Водночас харківський та вінницький глави адміністрацій Арсен Аваков і Олександр Домбровський уже відмовилися від місця в партійному списку НСНУ на користь виконавчої посади.

      Політолог Вадим Карасьов розглядає дві причини, які пояснюють заяву Ющенка. Зокрема, згідно з першою — Ющенко пропонує залишити списки тим людям, які себе надалі бачать у виконавчій владі задля того, щоб на вакантні прохідні місця ввести нові обличчя. Водночас Ющенко може убити двох зайців — отримати добровільне звільнення з посад окремих голів облдержадміністрацій, які не задовольняють Президента. «Ця заява Ющенка може бути натяком для деяких «губернаторів», щоб вони пішли з посад, а в компенсацію їй дадуть депутатський мандат. Бо Президент сам не хоче розрубувати цей вузол, бо там є різні протиріччя. Тому він дав можливість хлопцям визначатися, тобто зрозуміти його натяк і перейти у списки», — пояснює другу ймовірну причину заяви Ющенка Вадим Карасьов.