«Я не такий герой...»

      Святослав Піскун ще позавчора був переконаний, що після рішення Печерського райсуду столиці (який призупинив дію указу Президента про призначення Олександра Медведька на посаду Генпрокурора) правова колізія з двома генпрокурорами закінчилася і єдиним легітимним господарем Різницької є лише він. Відтак Піскун-3 мав намір приступити до виконання власних обов'язків. Мабуть, те, що досі йому так i не вдалося подолати турнікети на вході до центральної будівлі ГПУ, пана Піскуна не особливо засмучує, бо в понеділок він підписав накази про звільнення заступників Генпрокурора. Де відбувалося це кадрове дійство, невідомо. Бува, не на власній кухні Піскун звільняв колишніх колег, які відтепер (яке нахабство!), ще й оскаржують ці рішення суду?

      Згідно з кадровою ротацією «від Піскуна», звільнено першого заступника, Сергія Винокурова, і ще якихось двох заступників Генпрокурора. Натомість на «перше» місце Винокурова Святослав Піскун призначив іншого заступника — Миколу Голомшу, а новими заступниками стали один із керівників слідчого управління ГПУ i колишній адвокат Юлії Тимошенко Віктор Швець та перший заступник начальника Головного управління нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод громадян та захисту інтересів держави ГПУ Олександр Гардецький. I хоча вусатий хитрун на повному серйозі заявляє, що один із них буде займатися наглядом за роботою міліції, а інший куруватиме розслідування кримінальних справ, зрозуміло, що такі кадрові накази «з вулиці» не мають жодної юридичної сили.

      Не дивно, що і вчора, і позавчора всі заступники Генпрокурора, яких нібито вигнав Піскун, разом із главою ГПУ Медведьком перебували на своїх робочих місцях. При цьому, до редакції «УМ» надійшла заява колегії Генпрокуратури, в якій ідеться про те, що Піскун не має права обіймати посаду Генпрокурора, адже «жодне рішення суду без відповідного указу глави держави не є правовою підставою для обіймання цієї посади». Наміри свого колишнього шефа приступити до виконання обов'язків Генпрокурора, а також прийняття ним рішень з кадрових і процесуальних питань заступники Генпрокурора вважають такими, що не відповідають законодавству і завдають шкоди авторитету прокуратури. Під заявою поставили свої підписи члени колегії ГП Сергій Винокуров, Микола Голомша, Тетяна Корнякова, Володимир Кудрявцев, Григорій Середа, Володимир Присяжнюк, Олександр Шинальський, Віктор Шокін, Віталій Щоткін.

      Своє слово сказав і Президент. Рішення Печерського суду Віктор Ющенко вважає абсурдним,бо воно межує з некоректною службовою поведінкою самої служительки Феміди, тобто судді Остапчук. «Я думаю, що цей театр не потрібний Україні, він принижує у міжнародних очах конституційний лад», — вважає Віктор Ющенко, зазначаючи, що ситуація навколо посади Генпрокурора буде врегульована найближчим часом.

      А тим часом Святослав Піскун поза межами Генпрокуратури «працює» ще більше. У ролі Генпрокурора він уже встиг зустрітися з борцями з кучмізмом Миколою Мельниченком та Олександром Єльяшкевичем. Ті прохали його як чинного Генпрокурора (!) написати лист голові СБУ про призначення охорони Єльяшкевичу і посилення охорони Мельниченку. Бо бояться за своє життя. I Піскун таки написав Ігорю Дріжчаному. Звісно, у дусі «аз єсмь Генпрокурор».

      Щодо самого Мельниченка, то він, виявляється, «покладає надію на Святослава Піскуна як на Генпрокурора в розслідуванні справ, пов'язаних із касетним скандалом». Колишній майор Управління держохорони просить не сміятися з цього приводу, але ж відомо, що раніше сам Мельниченко заявляв, що Піскун гальмує розслідування справи Гонгадзе. У відповідь Піскун два роки тому називав Мельниченка «злочинцем, людиною, яка порушила закони України».

      Але все це в минулому, бо тепер пан Піскун не проти побрататися i з тими, хто вчора перебував у нього під слідством. Ідеться про його 95-те місце у виборчих списках Партії регіонів. I хоча навіть самі «регіонали» в особі Тараса Чорновола вважають, що посада Генпрокурора має бути позапартійною, Піскун має визначитися особисто: бути йому «багнетом» Януковича чи ще кимось. Для себе це питання перспектив Піскун вирішить лише тоді, коли вже буде зареєстрований депутатом. А ось у списки ПР він потрапив, бо особисто напросився до Януковича. За даними «УМ», Піскун подавав «прошенія» i до інших політичних сил, але там від такої «птахи» i з такою репутацією (хай і з грошима) вирішили відмовитися.

      «Регіони» ж Піскуну подобаються нiбито через те, що підписали меморандум iз владою проти політичних і незаконних кримінальних переслідувань. А саме таким «страждальцем» Піскун себе зараз i почуває. Бо завтра в нього «знайдуть наркотик або зброю в кишені».

      «Я скажу відверто, що я звернувся в Партію регіонів із проханням включити мене в список тільки після того, як Луценко і Головатий почали заявляти, що відносно Піскуна може бути відкрита кримінальна справа і Піскун може бути притягнений до кримінальної відповідальності. Да, я не такий герой, як Юлія Тимошенко. Я не хочу йти в тюрму!» — каже цей бідолаха. Хоча зрозуміло, що місце у першій сотні Януковича Піскун заробив своєю недавньою заявою про фальсифікацію справи Колесникова. А це вже склероз, бо виходить: очі Піскуна не бачили, що руки робили. З іншого боку, видно, чи були насправді в Україні політичні репресії, якщо їх «виконавець» потрапив до своїх недавніх «підопічних».

      Але влада вже почала ставити жирну правову крапку в колізії з двома генпрокурорами. Позавчора Апеляційний суд Києва зупинив виконання постанови Шевченківського райсуду про поновлення Святослава Піскуна на посаді. Таке рішення було прийнято за клопотанням міністра юстиції Сергія Головатого, який представляє інтереси Президента у цій справі. І хоча «зупинив» — ще не «скасував», зрозуміло, що відтепер Піскун не зможе продукувати «вуличні накази», принаймні до повного розгляду апеляції Головатого.