Той самий гість у ту саму хату

      Поки вище керівництво країни вчора у Києві посміхалося Америці (в особі держсекретаря США Кондолізи Райс), спікер Верховної Ради Володимир Литвин тиснув руку Володимиру Путіну в Москві. З якої нагоди Литвин у рамках свого дводенного візиту до Росії був удостоєний зустрічі з самим керівником Кремля, не зовсім зрозуміло. Адже газове питання вони не вирішували, принаймні повідомлень про це немає. А взагалі це вже четверта за рік зустріч Литвина з Путіним, і вже невідомо, яка за ліком (бо їх було ще більше) поїздка нашого спікера до Москви.

      Мабуть, недарма політологи говорять про пошук Литвином у Москві передвиборчої підтримки. А ще — відзначають насамперед популістську мету таких візитів: посвітитися перед камерами, як російськими, так і українськими, щоб тим самим засвідчити значно більшу любов Москви до своєї персони, аніж до Ющенка та компанії.

      І таку «любов» відзначає й сам Путін. Учора він поскаржився тезці Литвину: «На жаль, українські політики останнім часом нечасто з'являються в Москві. І ми змушені про це шкодувати». Володимир Володимирович каже, що «в попередні роки політичні відносини [Росії та України] розвивалися енергійно, і це позначилося на економіці». А от «останні 12 місяців можна охарактеризувати не інакше, як роком втрачених можливостей».

      У відповідь Литвин, як цитують його РІА «Новости», подякував Путіну за його «позитивну налаштованість» (!) у питанні розвитку міждержавних стосунків та зміцнення російсько-української співпраці.