Публікація в «Україні молодій», де йшлося про безглузду затію владних «батьків» Полтави вгніздити на Івановій горі, поруч із садибою Котляревського і Святоуспенським кафедральним собором, пам'ятник полтавській галушці, не залишила байдужими багатьох наших читачів. У телефонних дзвінках, зверненнях вони підтримують позицію газети, наводять додаткові аргументи проти спорудження пам'ятника «чревоугодію».
Позавчора під вечір до полтавського корпункту «України молодої» зателефонував віце-прем'єр-міністр України з гуманітарних та соціальних питань В'ячеслав Кириленко. Згадана стаття в «УМ» його також зачепила, як кажуть, за живе. За словами пана В'ячеслава, останніми днями почастішали звернення з цього приводу й безпосередньо до Кабміну.
— Ми стурбовані й кількістю таких звернень, і публікаціями у пресі стосовно того пам'ятника, який запланували звести у Полтаві, — зазначив «гуманітарний» віце-прем'єр. — Не маючи нічого проти українських галушок, усе ж вважаємо: ситуація довкола спорудження пам'ятника на Івановій горі потребує ретельнішої уваги з боку громадськості, творчих організацій, відповідних відомств. Саме тому я вже дав доручення Міністерству культури і Полтавській облдержадміністрації з'ясувати всі питання, які за допомогою преси порушує громадськість. Ми хотіли б дослідити ситуацію в комплексі, з урахуванням розташування там і музею-садиби Івана Котляревського, і собору, і взагалі історичних особливостей тієї місцини, яка має непересічне значення не тільки для полтавців. До того ж у Полтаві ще, певно, таки не всім видатним землякам встановлені пам'ятники, тому місцевій владі є над чим працювати. Мусимо пам'ятати також про те, що при Міністерстві культури діє художньо-експертна рада, без оцінки якої взагалі всіх пам'ятників, які встановлюють в Україні чи тільки проектують, можемо потрапляти в різні халепи. Зрештою, Мінкульт займається й пам'яткоохоронною справою. Тож направлені за моїм дорученням у Полтаву фахівці зі столиці будуть вивчати, брати до уваги і близькість до того місця пам'яток архітектури, які охороняє Закон, і природний та історичний ландшафти, і багато інших суто професійних чинників. За таких обставин варто ще раз наголосити: ніхто не збирається оцінювати саму ідею спорудження пам'ятника галушці чи, тим паче, боротися з таким задумом. А от дослідити весь контекст довкола згаданої ініціативи міської влади ми просто зобов'язані. Підсумком роботи фахівців стане професійний експертний висновок, який буде покладено в основу окремої доповіді Кабінету Міністрів. Забезпечувати, щоб влада на місцях враховувала такі висновки експертів і діяла винятково в рамках Закону, якраз і входить до функціональних повноважень уряду. Питання стосовно приїзду до Полтави фахівців із Міністерства культури вже практично вирішене.
В інтерв'ю місцевому телебаченню скульптор, який працює над втіленням згаданого образу, визнав: перед ним поставлене завдання «зліпити» галушку до 1 січня 2006 року. Майданчик із «постаментом» для неї вже готовий — тож до Різдва величезний скам'янілий полумисок із кількома галушками та чималенькою ложкою біля нього мають стояти там, куди вказав чиновницький перст. Мовляв, нічого не вдієш — є ж відповідне рішення міськвиконкому... А що, Полтавський міськвиконком (читай — його «сонцеликий» патрон із мандатом нардепа) — остання в нашій державі інстанція?