Посвята Марії

      Це дванадесяте свято (тобто одне з дванадцяти найбільших свят православ'я) щороку нагадує нам про те, як батьки присвятили Діву Марію Богові. Через три роки після народження Пречистої Діви праведні Йоаким та Анна виконали свою обіцянку присвятити дочку Богові й урочисто ввели її в Єрусалимський храм. Трирічну дитину з урочистою процесією родичів, друзів, дівчат із запаленими свічками в руках зустрів первосвященик Захарія — майбутній батько Івана Хрестителя. Батьки поставили дівчинку на першу сходинку високого ганку храму, і вона сама піднялася по п'ятнадцяти сходинках, твердо долаючи їх та не оглядаючись назад, чим сильно усіх здивувала. Ось як змальовується ця подія в апокрифічному «Євангелії Якова»: «І первосвященик прийняв дитя, поцілував її й промовив: «Маріє, Господь дав велич імені твоєму на всі роди, і в кінці днів Господь проявить в тобі ціну викуплення синів Ізраїлевих». Він поставив її на третій щабель жертовника, і Господь Бог вилив милість Свою на неї, і вона тремтіла від радості, і танцювала ногами своїми, і полюбив її увесь дім Ізраїлів. І пішли батьки її, дивуючись та славлячи Бога, що дитя не озирнулося до них. Марія виховувалась, як голубиця в храмі Господнім, і отримувала вона їжу із ангельських рук...» Після введення в храм Пресвята Діва залишилась там у приміщенні, де жили молоді дівчата, присвячені служінню Богові, а батьки повернулися в Назарет.

      У середні віки, згідно з дослідженнями отця Олександра Меня, до оповідання апокрифу була додана іще одна знаменна деталь: прийнявши Дитя, первосвященик ввів її у святе святих храму. В цій оповіді слід шукати не стільки історичні факти, скільки духовний зміст, переданий мовою легенди. Святе святих храму — це місце, закрите від людських очей. Туди мав право входити, і то лише один раз на рік, сам первосвященик. І введення в нього Пречистої Діви символізувало собою те, що Дитина, яка переступила цей святий поріг (за ним перебувала прихована від людей слава Господня) — уготована стати живим Храмом. Ця подія знаменувала те, що від Духа Святого й Марії Діви народиться Спаситель світу, боголюдина, яка явить усім людям оцю невидиму для них cлаву — славу Однородженого від Отця. І побачать люди Бога во плоті, і слава Господня засяє всьому світові вченням Ісусовим, тим вином Нового Заповіту, яке змінює розум і звеселяє серце праведника, і стає кров'ю Христовою в нас!

      А поки усе ще попереду — і Благовіщення, і різдво Спасителя, і проповідь Господня, і чудеса Його, і зрада, і схоплення, і смерть, і Воскресіння. А поки на порозі святого святих єрусалимського храму стоїть Маленька Дівчинка, і «тремтить від радості», купаючись у променях милості Божої. Дівчинка, якій судилося стати Богородицею...