Партійна «правда» від СДПУ(о)

      Тема найскандальнішого прибульця в Україну Миколи Мельниченка та його «піддиванних» плівок із кабінету Леоніда Кучми, виявляється, взагалі ніколи не цікавила і не цікавить колишнього главу президентської Адміністрації, лідера СДПУ(о) Віктора Медведчука. Про це він повідомив позавчора на прес-конференції в Полтаві, відповідаючи на запитання власкора «УМ». Хоча, погодьтеся, чільникам об'єднаних есдеків логічно було б скористатися поверненням майора бодай для того, щоб розставити крапки над «і» у версіях стосовно їхньої причетності до організації касетного скандалу з прицілом на найвищі владні щаблі.

      «А що можна очікувати від майора Мельниченка, який використовує довготривалу платівку і грає на ній ось уже п'ять років? Я не думаю, що в Україні від плівок або від майора Мельниченка взагалі хтось чогось очікує», — каже Медведчук. Нагадаємо, що раніше він уже висловлював «стовідсоткову впевненість» у тому, що «нікому з членів СДПУ(о) плівки Мельниченка не загрожують».

      Охочіше пояснює В. М. деякі інші метаморфози в діяльності однопартійців. Кілька років тому на аналогічній зустрічі в Полтаві він запевнив журналістів у тому, що есдеки неодмінно подаватимуть у суд на Юлію Тимошенко, котра ще в ранзі «паливного» віце-прем'єра нібито говорила неправду, стверджуючи: не останні члени СДПУ(о) контролюють такий ласий шматок української власності, як кілька обленерго, в тому числі й полтавське. Наслідки тих судових перипетій відстежив, звісно, не кожен. А от затятість, з якою народні депутати із фракції СДПУ(о) — Володимир Заєць і Михайло Добкін — на початку цього року лягали на амбразуру захисту того ж «Полтаваобленерго» у війні його власників із російським бізнесменом Костянтином Григоришиним, не помітити було просто неможливо. Як і гарячу заочну полеміку останнього з відомим есдеком Григорієм Суркісом та публічні обіцянки пана Григоришина влаштувати «нелегке майбутнє» Суркісу й Медведчуку через повернення собі того, що нібито «в нього забрали ті люди, зокрема, невеликий пакет акцій «Динамо» та активи деяких обленерго».

      Однак, уже вдруге відповідаючи на запитання «УМ», Віктор Медведчук гне свою лінію. «Як я вам і обіцяв, було рішення суду щодо спростування розповсюдженої Юлією Тимошенко інформації, нібито лідери нашої партії мають відношення до обленерго. Було навіть не одне, а два рішення суду з цього приводу, і Юлія Тимошенко відповідним чином за те вибачалася. І сьогодні я можу вам сказати: не те що активісти, а навіть члени нашої партії ніколи не мали і не мають відношення до будь-якого обленерго в Україні, в тому числі й полтавського. А те, що приїздили сюди наші народні депутати, то вони й інші їздили по всій країні, коли ця влада почала політичні репресії. Їздили й на багато інших підприємств. І якщо говорити так, ніби скрізь, де вони побували, це має відношення до соціал-демократів, то тоді це буде найкраща, найбагатша партія, повірте мені».

      Повіримо? Як і в те, що об'єднані соціал-демократи з мандатами нардепів і без них опікуються обленерго винятково, так би мовити, на громадських засадах, не одержуючи від того жодних інших дивідендів, окрім моральної втіхи захисників скривджених «політичними репресіями»? А той факт, що в 2002 році 13(!) керівних працівників «Полтаваобленерго» стали депутатами обласної ради, причому до виборів лише один із них світився членом СДПУ(о), а після виборів одразу восьмеро утворили кістяк фракції об'єднаних соціал-демократів і повели «останній і рішучий бій» за крісло голови облради, — то, мабуть, так, випадковість, звичайнісінький збіг обставин...