Кадр iз фiльму «Безмежне кохання».
Удари Біг-Бена, півпінти англійського елю, чопорність старої Англії, прогресивні лондонські дизайнери і стукіт підборів від Джиммі Чу провулками Сохо, різдвяна індичка, туристичний пунктик — Тауерський міст, традиційний уклад і емігрантське середовище — усю сучасну Британію можна побачити наживо і не тільки — осягнути художній образ її — на фестивалі «симптоматичного» британського кіно. Це вже п'ятий рік поспіль Британська Рада в Україні робить покази нового британського кіно, яке: а)зняте в останні рік-два; б) стало подією у нацiональному чи міжнародному художньому просторі. Цього року «бритфільм» приїхав представляти програмний директор Кембриджського фестивалю, директор МКФ у Брайтоні Тім Браун. На прес-конференції він сказав, що у Великобританії щороку знімається 120—140 художніх повнометражних фільмів. Частково кіновиробництво підтримує держава через Раду з кіновиробництва, частково ВВС, частково різні фонди. Англійська монархія не практикує введення квот на іноземні фільми в прокаті, каже Тім Браун, а треба було б. Важливість «спеціального гостя» Тіма Брауна полягає ще й у тому, що він добросовісно намагається просувати українське кіно на теренах Грейт Брітн, англійському глядачеві вже показували анімаційний фільм Степана Коваля «Йшов трамвай №9», «Мамай» Олеся Саніна і дуже повну ретроспективу Олександра Довженка. А недавно у Лондоні вийшла друком біографія Олександра Довженка, і це за словами мiстера Брауна, спричинило новий виток інтересу до творчості українського режисера.
З пристойного обсягу нових надходжень для подібних фестивалів доводиться відбирати картини. З українського боку цього року таким відборщиком виступив знаний експерт Алік Шпилюк. Він контролював той аспект, що картини мають бути не тільки новими і багато разів нагородженими на фестивалях, а й цікавими саме українському глядачеві. Кожний із семи фільмів 5-го Фестивалю британського кіно в одному місті демонструватиметься двічі — в перекладі та мовою оригіналу.
Відкриває фестиваль режисерський дебют відомого британського актора Чарльза Денса («Басейн», Госфорд парк») «Леді в лаванді». В цій романтичній драмі можна побачити професорку МакГонегел із трьох «Потеррів» Меггі Сміт, яка грає в картині одну з сестер, що мешкають у тихому провінційному містечку. Дві події змінюють розміреність їхнього життя — викинутий після шторму на берег молодий чоловік (Даніель Брюль, «Гуд бай, Ленін») і молода вродлива аристократка (Наташа Макелоун, «Шоу Трумена», «Соляріс»). У програмі також є володар «Золотого лева» Венеціанського МКФ, тричі номінант на «Оскар» — фільм «Віра Дрейк» живого класика англійського кіно Майка Лі про медсестру, яка в 50-ті роки минулого століття таємно допомагала жінкам позбутися небажаної вагітності. Після одного ускладнення Віра потрапляє у в'язницю, і весь її світ, побудований на родинних зв'язках, руйнується. Сучасна версія «Ромео і Джульєтти», стрічка про любов учительки музики і діджея — «Поцілуймося востаннє» (назва походить від однойменного вірша Роберта Бернса) визнаного метра Кена Лоуча. В цій історії Її і Його розлучають національні традиції і відмінність віри. За версією європейських експертів, це найкраща картина Європи (премія «Сезар»). Також у програмі можна побачити кримінальну драму «Місто Бога» ( у головній ролі репер Ешер Ді), любовний трилер на трьох «Безмежне кохання» (екранізація бестселера Іана Макьюена «Пікнік на руїнах розуму») Роджера Мітчелла, художньо-документальну драму «Торкаючись безодні», яка є одним із найкращих фільмів в історії про альпіністів, і повнометражний художній дебют Домініка Сейваджа «Кохання + ненависть».
Київ — 1-9 грудня — кінотеатр «Україна»
Дніпропетровськ — 1—5 грудня — кінотеатр «Родина»
Харків — 7—11 грудня — кінотеатр «Кiнопалац»
Одеса — 10—14 грудня — кінотеатр «MASKI»
Донецьк — 15—19 грудня — кінотеатр «Кінопалац-Звездочка»
Львів — 22—25 грудня — кінотеатр «Кінопалац-Копернік»
З 2 по 4 грудня в Будинку кіно пройде перший Фестиваль португальського кіно, який включає 5 різнопланових і різножанрових картин 1996—2004 рр. виробництва всесвітньо відомих португальських режисерів.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
