«...Ми будуємо європейський дім, який гармонізує політику, гуманітарну, економічну, соціальну сфери. Це називається Європейський Союз. У нас є система оборонних, безпекових цінностей, яка називається Північноатлантичний альянс. Коли Україна говорить про систему копенгагенських критеріїв, було б дуже корисно в цьому колі обговорити і паралельні речі, які виникають: де місце України в системі інших цінностей? Як захистити свій європейський вибір аналогічними оборонними чи безпековими цінностями? Бо нема такого випадку, щоб країна пішла в Європейський Союз, а безпекову політику взяла десь із Місяця», — заявив український Президент Віктор Ющенко під час перших президентських слухань, торкаючись актуального та дискусійного в суспільстві питання членства України в НАТО.
Особливо ця тема набула гостроти перед парламентськими виборами, оскільки вона стала зручним інструментом для окремих політиків та політичних сил у змаганні за виборця через його «залякування» «агресивним» НАТО, у яке нас хоче завести українська влада. Натомість вони озвучують інші ідеї щодо альтернативних шляхів забезпечення безпеки України. Серед них, зокрема, можливість оголошення Україною постійного нейтралітету (неучасть у військових блоках), членство в Організації договору про колективну безпеку (Росія, Вірменія, Білорусь, Киргизстан, Таджикистан та Казахстан) або ж наша участь у реалізації Спільної зовнішньої політики та політики безпеки ЄС. Однак обрання цих шляхів одними країнами ще не означає, що вони можуть бути прийнятними в українській ситуації.
Як приклад успішності постійного державного нейтралітету доволі часто наводять Австрію та Швейцарію. Але треба зауважити, що перед тим, як австрійський парламент у 1955 році конституційно закріпив державний нейтралітет, відбувалися складні переговори між державами-переможницями у Другій світовій війні. В результаті перемовин між СРСР, США, Великою Британією та Францією — з одного боку, та Австрією — з іншого, був укладений Державний договір про відновлення незалежної та демократичної Австрії, в якому країни-підписанти взяли на себе зобов'язання поважати незалежність та територіальну цілісність Австрії. Нейтралітет Швейцарії також є договірним — на основі багатосторонньої міжнародної угоди, якою є декларація Віденського конгресу 1815 року.
У міжнародних відносинах надання гарантій забезпечення безпеки країні, яка оголошує про нейтралітет, тобто відмовляється від участі у військових блоках, є необхідною умовою. Нагадаємо, коли Україна позбулась ядерної зброї, гарантами її безпеки, підписавши відповідний меморандум, разом із Великою Британією, Францією, Китаєм та США виступила і Росія. Але чи були ці зобов'язання виконані однією зі сторін меморандуму у 2003 році, коли спалахнула напруга у зв'язку з ситуацію навколо української коси Тузла? У цьому контекстi складно говорити, що договір про колективну безпеку, який пропонують нам як один, із альтернативних варіантів навзамін вступу в НАТО, зможе забезпечити гарантії безпеки України. Враховуючи, зокрема, що процедура прийняття рішень в такій організації, на відміну від НАТО та Євросоюзу, є неконсенсусною і в такому блоці політично, економічно та військово домінує одна держава.
Натомість лише положення засадничого Вашингтонського договору щодо створення НАТО містять зобов'язання, згідно з якими, збройний напад на одну або на кілька держав-членів блоку «вважатиметься нападом на них усіх». Відповідно, існує домовленість, «що кожна з них (країн-учасниць. — Авт.), реалізуючи своє законне право на індивідуальну чи колективну самооборону, надасть допомогу тій Стороні або Сторонам, які зазнали нападу, і одразу здійснить, індивідуально чи спільно з іншими Сторонами, такі дії, які вважатимуться необхідними...» (стаття 5 засадничого договору НАТО). До того ж, Європейський Союз, у здійсненні спільної зовнішньої та безпекової політики наголошує, що її реалізація не відбуватиметься за рахунок зобов'язань країн-членів Альянсу цією статтею Вашингтонського договору.
Говорячи про систему європейських цінностей, до яких так «тягнеться» Україна, треба говорити про адекватну систему їхнього захисту. Адже приєднання кожної з країн-незасновниць Альянсу було зумовлено певними політичними потребами НАТО, основною з яких із самого його започаткування була потреба саме в захисті демократичних цінностей. Так у 50-ті роки існувала загроза авторитаризму у Греції. У свою чергу, Туреччині у ті часи загрожувало перетворення на теократичну ісламську державу. Членство в НАТО дозволило закріпити в ній світський устрій і утримувати її у фарватері європейських орієнтацій. Приєднання Німеччини до Альянсу великою мірою було спричинене намаганням демократичних країн Заходу унеможливити відновлення німецького реваншизму в цій державі. Натомість вступ Іспанії до НАТО був продиктований нелегким процесом звільнення від спадщини тоталітарного режиму Франко. Тому постає логічне питання: хто ж захистить, у разі потреби, демократичні цінності України?
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
