«Перезимували?»

      Схід, як відомо, справа тонка. Однак кадрова політика, що тут донедавна велася, здебільшого товстелезна та груба. Приміром, у «ядиній» Донеччині раніше існувало неписане, проте залізне правило — якщо ти досі не член Партії регіонів, то не бачити тобі керівної посади, як своїх вух.

      І все ж, враховуючи місцеві традиції та реалії, нова влада, позбавляючись від політично заангажованих керівників, таки не стала звільняти всіх гамузом. Тому й сьогодні тут перебувають на посадах персони, які недавно гордо походжали в шарфах «Янукович — наш президент» і публічно волали про загрозу для Донбасу з боку «помаранчевої чуми», «бандерівців» тощо. А ось ті особи, яким усе ж довелося звільнити керівні крісла, на добрих півроку були принишкли, як миші в соломі. Але з наближенням весни, а точніше виборів, вони потроху почали оживати і нині прагнуть повернутися навіть не просто до публічної політичної діяльності, а й на свої колись утрачені посади. Саме на такі «маневри» нині дуже схожа ситуація навколо намагання звільнити з посади начальника КРУ в Донецькій області Ігоря Балика.

«Чужий» серед «своїх»

      Відразу слід зазначити, що новий керівник Ігор Балик хоча й мав досвід роботи в КРУ області, після призначення на посаду отримав імідж «чужого». І не тому, що прийшов сюди з прокуратури Донеччини. Ні. Просто він тоді порушив усталену традицію передачі влади. Адже відтоді, як КРУ Донецької області у 1997 році очолив Олександр Васильєв (брат екс-Генпрокурора, нині народний депутат України), тут склалася певна традиція — керівне крісло регіонального управління начальник передавав своєму першому заму, а той, у свою чергу, — своєму. Однак у травні нинішнього року тодішній начальник КРУ Донеччини Олександр Жадан був звільнений за угодою сторін, і управління очолив молодий керівник з юридичною освітою Ігор Балик.

      Прикметно, що подібні зміни сталися не тільки на Донеччині. У березні головою Головного управління КРУ України став Микола Сивульський, а всього з початку року нові керівники були призначені у 13 регіональних КРУ. А чергові кадрові пертурбації відбулися і наприкінці вересня, коли Головуправління КРУ України очолила Наталія Рубан. І саме відтоді, кажуть, почастішали колективні звернення-скарги працівників регіональних управлінь на дії своїх нових керівників. Зокрема, подібні листи прийшли з Київської та Донецької областей. На Київщині після відповідної перевірки начальник КРУ відбувся доганою. Такого ж покарання зазнав і начальник КРУ в Закарпатській області. А ось щодо донецького керівника з'явився ще суворіший наказ, у якому, зокрема, зазначається: « За грубі порушення в організації та спрямуванні діяльності Управління, прийняття управлінських рішень, які не відповідають вимогам чинного законодавства, що свідчить про нездатність забезпечити належну організацію роботи Управління та спричинило численні обгрунтовані звернення працівників до ГоловКРУ, в інші вищі державні органи, начальника КРУ в Донецькій області Балика І. М. визнати таким, що не відповідає займаній посаді».

      «Численними обгрунтованими зверненнями» вважається лист голові ГоловКРУ України від 9 жовтня цього року, який від колективу КРУ в Донецькій області (762 працівники) підписали 30 осіб. І саме цей лист, як кажуть, покликав у дорогу робочу групу ГоловКРУ України, що працювала в Донецьку з 27 жовтня по 8 листопада.

      Наказ ГоловКРУ України за результатами перевірки датований 14 листопада, а вже наступного дня суд Київського райсуду Донецька після відповідного звернення позивача зупинив дію п.3 наказу, де йдеться про звільнення Ігоря Балика з посади начальника КРУ в Донецькій області. А сам він тепер схильний вважати, що той же суд згодом узагалі скасує отой протизаконний, на його думку, наказ ГоловКРУ України. І при цьому переконаний, що події навколо усунення його з посади мають «замовний» характер.

      «Що стосується колективного звернення, то це скарга на замовлення. Більшість її «підписантів» зробили це під погрозами з боку ініціаторів звернення. Жодних об'єктивних причин для невдоволення колективу немає. Є спроба відновити попереднє керівництво управління і контрольованість його діяльності з боку окремих осіб, що в державних органах не працюють. Адже ми, наприклад, встановили факти протизаконної реалізації бази відпочинку КРУ в Донецькій області, фальсифікації протоколів про розподіл путівок на санаторно-курортне лікування, також є суттєві результати перевірок по об'єктах, на які раніше закривали очі. Тепер усі ці матеріали передаються до органів прокуратури і діям посадовців дається правова оцінка. Звісно, тим, кого притягають до відповідальності, це, м'яко кажучи, не дуже подобається...

      Я вважаю, що мої опоненти діють за таким сценарієм. Спершу ініціюється колективне звернення, буцімто від усього колективу, й одночасно подається позов про поновлення на роботі попереднього керівника, далі проводиться перевірка звернення, керівника звільняють, а іншого суд поновлює на посаді.

      Справді, в управлінні є немало проблемних питань і, зокрема, з роботи з кадрами, які залишились нам у спадок від попереднього керівництва. До речі, це помітили і відзначили й перевіряючі з ГоловКРУ України. Деякі з проблем нам уже вдалося усунути, по інших працюємо і просунулися щодо їх вирішення. І на колегії ГоловКРУ, що відбулася 11 листопада, я пояснив ті речі, що ставилися мені та управлінню в провину. Так само про це я відверто розказав потім і керівництву обласного управління і чітко означив свою позицію — поставлені Президентом України завдання наша служба повинна виконувати, а зробити це можливо тільки за умови дисципліни. Повернення до минулого не буде і зміни, що нарешті відбулися після обрання нового глави держави, продовжуватимуться».

Шапку-невидимку і чоботи-скороходи — геть!

      Закономірно, свою точку зору, протилежну викладеній у листі-скарзі, мають також інші працівники КРУ в Донецькій, які теж досконало знають ситуацію «зсередини». Ось і заступник начальника відділу контролю у сфері державної та комунальної власності Наталя Глух у письмовому поясненні керівниковi робочої групи ГоловКРУ України зосереджує увагу на ось таких моментах. «Хочу зазначити, що при керівництві Жадана О.І. люди розслабилися, робота здійснювалася абияк, дисципліна була відсутня, а новий керівник Балик І.М. примушує працювати і дотримуватися вимог трудової та виконавчої дисципліни. Звісно, що після досить «легкої» трудової атмосфери не дуже хочеться знову з головою поринати у роботу. Деякі не витримують трудового ритму, от і почалися нарікання: мовляв, нас змушують працювати та виконувати роботу, яка «не відповідає, не підлягає...» Однак нічого нового та такого, що «не відповідає» керівництво не вимагає — тільки дотримання та виконання вже існуючих вимог Інструкції, законів, інших нормативних документів, а також наказів та постанов колегій. Все це ви можете побачити і погодитись, якщо переглянете накази з управління та протоколи оперативних нарад».

      Так само, якщо уважно ознайомитися з окремими документами, не витримує критики й «критика» щодо значної плинності кадрів. Приміром, у 2003 році (6 місяців начальником був О. Васильєв і стільки ж Г. Меркулов) з КРУ області звільнилося 195 осіб. А за 5 місяців роботи І. Балика «аж» 92...

      А коли мова вже зайшла про кадрову політику, то є необхідність підкреслити — «старі» кадри й справді паралельно звинуваченням на адресу свого наступника виношують наміри повернутися у керівне крісло. І що цікаво — «на прохання трудящих». Приміром, у листі-скарзі до голови КРУ України його автори досить чітко сформулювали мету послання: «... маємо до вас велике прохання ужити заходів щодо відсторонення від виконання обов'язків начальника управління Балика Ігоря Миколайовича та поновити на посаді відстороненого від виконання посадових обов'язків з порушенням трудового законодавства начальника управління Жадана Олександра Івановича».

      Тому, їй-бо, важкувато назвати просто збігом той факт, що саме тоді, коли над головою молодого керівника обласного КРУ почали згущуватися хмари, у Центрально-Міському суді Макіївки розпочалося слухання цивільної справи про поновлення на посаді екскерівника КРУ Донеччини згаданого Олександра Жадана. Того самого, якого ще у червні 2004-го на зборах колективу «благословляли» народний депутат Олександр Васильєв та тодішній перший заступник голови Донецької облдержадміністрації Василь Джарти. Тому все більше з'являється підтверджень того, що колишні керівники Донеччини, які донедавна мріяли тільки про казкові шапку-невидимку та чоботи-скороходи, тепер реально претендують на втрачені колись керівні посади.

Скажи мені, що ти читаєш...

      А що ж нинішня обласна влада? Складається враження, що перипетії навколо звільнення начальника КРУ для неї, немов грім з ясного неба. Ось як, на прохання «УМ», прокоментував ситуацію заступник голови Донецької обласної держадміністрації Олександр Клименко.

      «Для мене такий розвиток подій був взагалі несподіваним. Бо я особисто ніколи не піддавав сумніву професійні та людські якості начальника КРУ області Ігоря Балика. І не тільки я. Адже за весь цей час на оперативних нарадах, які проводив голова облдержадмінстрації, жодного разу ніхто не чув якихось зауважень чи нарікань на роботу управління та його молодого керівника. Скажу більше. Із начальником КРУ ми тісно співпрацювали після того, як я очолив декілька робочих комісій: з металобрухту, з «копанок» тощо. А основне питання, яке ми з ним спільно розглядали, — виведення з тіні вугільної промисловості. Ми створили робочу групу і таки домоглися певних зрушень. Маємо безліч прикладів — виявлених фактів, коли бюджетні кошти, спрямовані на підтримку й розвиток галузі, використовувалися не за прямим призначенням. Інша річ, що внаслідок подібних зусиль щодо детінізації галузі з'явилось дуже багато невдоволених... Тому, я вважаю, що за таких умов далеко не всі були зацікавлені в тому, аби контролюючі органи, особливо ті, які займаються проходженням державних коштів, і надалі ось так ставилися до виконання своїх обов'язків.

      Також мене здивувало, що саме колектив визначав долю свого керівника. Адже якщо начальник КРУ працював згідно з чинними вимогами і спрямовував роботу на державні інтереси, не його підлеглим визначати, бути йому на посаді чи ні. Бо це державний орган, а не акціонерне товариство. Вони мусять це знати...

      Як громадянин Ігор Балик мав повне право звернутися до суду, що він і зробив. І якщо десь були перевищені повноваження, або необ'єктивно підійшли до його звільнення, я думаю, суд розбереться і поставить крапку в цих відносинах».

      І наостанок ось ще така деталь. Серед тих «гріхів», у яких звинувачують Ігоря Балика є навіть такий — він, виявляється, рекомендував своїм підлеглим передплатити, бодай на півроку, газету «Україна молода». Тому, чесне слово, схоже на те, що на Донеччині упевнено прямують вперед у недалеке минуле, коли ні Віктора Ющенка, ні людей, які його підтримували і просто йому симпатизували, ні газет та телеканалів, які інакше, ніж місцеві ЗМІ розповідали про його діяльність, тут, в «ядиному» регіоні навіть на дух не переносили. Тобто в отой час, коли при владі були нинішні «екси», які нормально «перезимували», нагуляли кар'єрний і політичний апетит, повитягали із схованок пересипані нафталіном шарфики «Янукович-наш президент» і в очікуванні весни вже зараз сяють, немов начищені п'ятаки. І поки мають для цього всі підстави.