Чи доводилося вам чути про школу, де дитині дарують, окрім знань та умінь, ще й дитинство? Де діти потрапляють у казкову країну і де найголовніша цінність — це особистість людини та її вміння робити добрі справи? Кожен учень школи обов'язково вивчає три мови — українську, російську, англійську — та ще одну — за вибором. У цілому ж тут звучить одночасно сімнадцять мов! До речі, за словами викладачів, найбільшим попитом у дітей і батьків користуються зараз східні мови. Майбутніх громадян країни тут виховують через систему самоуправління, що побудована за правилами добрих чарівних казок — завжди має перемагати добро. Класи змагаються між собою: кожну добру справу Рада лідерів оцінює у віртуальних одиницях — дукатах. Раз у півріччя — підсумки, а переможцям — подарунки. Це може бути цілий кошик морозива, смачний торт... Визначаються по три кращих класи у кожній віковій номінації. Цю казкову країну дитячих мрій назвали «Роксоланія», на згадку про чудову українську дівчину, яка стала справжньою легендою у світовій історії. Автор вдалого проекту — директор школи №12 Ірпеня (Київська обл.) Валентина Сергіївна Антоненко. Країна Роксоланія складається із 43 суцвіть, тобто класів, де кожна дитинка — окрема й неповторна квіточка. Суцвіття разом — це казковий віночок, який весь час спалахує краплинками добрих справ, що невпинно «продукуються» учнями школи.
Із приводу десятиліття навчального закладу в Ірпінь завітало багато гостей. Серед них — повноважні посли в Україні Маріо Міколіч (Хорватія) та пан Аджуру (Нігерія), а також представники посольств Росії та Республіки Бiлорусь. Із заходу країни прибула делегація учнів та вчителів з міста Рогатин на чолі з мером Володимиром Штогрином та головою райадміністрації Рогатина Володимиром Гусаком. Київ на святі представляли дві школи — гімназія-інтернат східних мов та ліцей «Ерудит» (СШ №206). Серед запрошених були також заслужені артисти України, подружжя Ольга Сумська і Віталій Борисюк. Гостей запросили на розкішний концерт. Панувала атмосфера теплого домашнього свята. Акторська родина додала жару до аматорських виступів і так «завела» публіку, що здавалося: підлога не витримає отих «притопів та прихлопів». Співали, танцювали, декламували... отримували подарунки. Вони виявилися дуже цікавими. Рогатин подарував коровай, прикрашений лялькою-Роксоланою, зробленою iз соломки, а також дитячі книжки і нове видання, де зібрано матеріал про всі церкви (різних конфесій) краю, що мають історичне значення. Посли дарували підручники та обіцяли допомогти методичними матеріалами. А ось київський ліцей «Ерудит» подарував перехідний вимпел для змагань — «маленьку Роксолану» у вигляді статуетки. Дарували й картини, квіти — вчителям на знак особливої пошани за педагогічну працю. Цікаво, що Володимир Гусак, голова Рогатинської районної держадміністрації, оцінює саме існування в регіонах елітних шкіл (подібних 12-й Ірпінській) як можливість, по-перше — об'єднувати Україну шляхом постійного і безпосереднього спілкування учнів і педагогів.
«УМ» запропонувала гостям висловити свої враження від дійства. Надзвичайний і повноважний посол Хорватії в Україні Маріо Міколіч розповів, що він в цій школі вже втретє і що завжди із великим задоволенням її відвідує. «Тут відчуваєш, як багато працюють викладачі, а також яке задоволення отримують діти, навчаючись у них. Я думаю, що участь дітей у навчальній і виховній програмі школи — це гарний стимул для розвитку творчих здібностей дітей, таланту. Нас дуже приваблює група дітей, які вчать хорватську мову, ми запрошували їх до себе у гості в Хорватію, вони там відпочивали».
Віктор Богач, представник посольства Російської Федерації, побував у Країні Роксоланії вперше. «Спілкування зі школою, з дітьми — це завжди чудово. Бо діти скрізь: хоч в Росії, хоч в Україні — це завжди безпосередність. Школа робить велику справу, що вчить дітей такої великої кількості мов. Таким чином відбувається виховання в інтернаціональному дусі. А саме це допомагає країнам жити дружньо». До речі, пан Віктор Богач вже досить вільно спілкується українською, а пан Маріо Мікуліч вміє вітатися українською та бажати щастя.