Ярослав для Джеймса

      «За визначні особисті заслуги перед українським народом у розкритті світовій спільноті історичної правди про Голодомор в Україні 1932—1933 років, плідну науково-дослідницьку і громадську діяльність постановляю: нагородити орденом Князя Ярослава Мудрого II ступеня Джеймса МЕЙСА — історика-дослідника, громадського діяча, громадянина США (посмертно)», — Віктор Ющенко підписався під цим документом, тим самим схваливши відповідну ініціативу нашої газети. Також глава держави згадав подвиг «американця, який став Українцем», у своєму щотижневому радiозверненні до народу.

      Нагадаємо, ми ініціювали Ярослава І ступеня (а в канцелярії, до речі, хотіли виділити хіба V). Та чи в ступенях річ?

      В іншому світі, який Джиммі, пригадую, називав за життя кращим, йому було байдуже до будь-яких нагород. І посмертне відзначення того, що він перший розповів світові страхітливу правду про Голодомор-Геноцид, — це, передусім, спокута України — за байдужість, черствість і навіть ворожість, яких Джеймс Мейс зазнав тут за життя. Президент України Віктор Ющенко взяв на себе роль спокутника, і за це ми йому вдячні.

      На велику подяку в цій справі заслуговують голова Товариства «Меморіал» ім. В. Стуса Лесь Танюк і заступник директора Інституту історії України НАНУ Станіслав Кульчицький, які добре знали Мейса й підписали зверення до Президента, оприлюднене на сторінках «УМ».

      Ми вдячні керівникові служби забезпечення діяльності Комісії з державних нагород і геральдики секретаріату Президента України Віктору Репринцеву та її працівникам, які всіляко допомагали у поданні документів.

      А особлива вдячність — читачам газети з різних регіонів, міст і сіл України, які відгукнулися на заклик «УМ». Щиро кажучи, деякі листи не можна читати без сліз на очах. Це — відповідь на палку пристрасть Джеймса Мейса до України й українців, яких він любив понад усе в житті.

      Євген Сверстюк — доктор філософських наук, головний редактор газети «Наша віра», духовний побратим Мейса, — резюмує: «Джеймс у моєму уявленні — одна з великих постатей української історії. Це людина, котра дуже багато зробила для правдивого висвітлення такої трагічної події нашої історії, як геноцид 1932—1933 років. З іншого боку, він був для нас завеликим, і досі нікому було серед владної верхівки зрозуміти масштаби його особистості.

      На жаль, за життя він фактично не був, як кажуть, затребуваний. Передусім — нашою владою. Суспільство у таких випадках має діяти через свої інституції. Колись ми раділи, що Джеймс Мейс очолить Інститут Голодомору. Про це було оголошено. Я пригадую, як Олесь Гончар уже й надіслав привітання у зв'язку з тим, що цим закладом керуватиме така достойна особа. Але нашим парвеню посткомуністичного штибу не потрібен був такий інститут. Кожен із них займався проблемою власного збагачення.

      У результаті ми мали Джеймса Мейса, якому не дали можливості працювати й реалізувати себе. Я думаю, що в майбутньому це буде належним чином осмислено».

      Сподіваємося, відзнака Мейса з нагоди цьогорічного Дня пам'яті жертв Голодомору вже новою владою — свідчення того, що крига скресла. Україна згадує своїх героїв...

Підготував Аркадій СИДОРУК.