Свічку на вікні українці, за традицією, запалюють у пам'ять про померлих. У горнятко насипають житнього чи пшеничного зерна і ставлять туди свічу. Зернята символізують душі, а вогник — наш містичний, сердечний зв'язок із ними. 26 листопада ми спробуємо обігріти своїми вогниками оті 7 мільйонів душ, які в страшних муках відійшли з життя, так і не погодившись із неправдою режиму, який нищив церкви, грабував селянські родини, силоміць заганяв людей у колгосп, а «самостійників» виховував терором. Здавалося б, ступити крок назустріч, погодитись стати колгоспником — і утиски припиняться, буде пайок і більш-менш спокійне животіння. Однак селяни вперто не хотіли йти на компроміс із неправдою. І в 1932—1933 роках загинув кожен четвертий український селянин із території, що входила до складу СРСР. Коли ми про них пам'ятаємо — нам є чим пишатися.
Три днi тому, 23 листопада Сейм Литви визнав Голодомор 1932—1933 років в Україні актом геноциду. «За» прийняття такої резолюції проголосували 53 депутати литовського парламенту, «проти» — 3, утрималися — 18. Сейм висловив співчуття жертвам геноциду і солідарність з українським народом. Адже в час комуністичного терору кожен третій литовець загинув насильницькою смертю.
ЦЕРЕМОНІАЛ
День пам'яті жертв голодоморів і політичних репресій
Київ, 26 листопада
10.30 — панахида біля Знаку пам'яті жертв голодомору 1932—33 рр. на Михайлівській площі
11.10 — скорботний мітинг на Михайлівській площі
Далі — покладання вінків у Бабиному Яру, Биківні, на могилах політв'язнів на Байковому цвинтарі