«Поновлений» Піскун як юридична помилка

      Якщо найхитрішим звіром у лісі прийнято вважати лисицю, то найхитрішим чоловіком в Україні є Святослав Піскун. Принаймні сам він, схоже, в цьому переконаний «на всі сто». Недаремно ж, за даними «УМ», перед своїм прогнозованим звільненням з посади колишній Генпрокурор і Президента про свою неперевершену хитрість попередив — мовляв, добре подумайте, перед тим як відправляти мене у відставку...

      Власне, маючи такі зв'язки в судовій системі, як двічі «екс»-Генпрокурор, бути хитрим нескладно. І недарма в Україні вже складають анекдоти у стилі «йшов 2017 рік. У країні нічого не змінилося: щойно Святослав Піскун у 87-ме поновився на посаді Генерального прокурора». От і тепер Святослав Михайлович усім своїм виглядом демонструє, що не має жодних сумнівів у виграшності своєї позиції. Можливо, трохи й блефує. Недарма ж представник інтересів Президента у справі за позовом Піскуна до глави держави через його нібито незаконне звільнення, міністр юстиції Сергій Головатий, нагадує: судячи із записів розмови Піскуна із зятем Леоніда Кучми Віктором Пінчуком, колишній керівник ГП просто благав свого співрозмовника умовити «папу», аби той в аналогічній ситуації не звертався до Апеляційного суду. Тоді, нагадаємо, Піскуна «поновив» на посаді Печерський суд із відданою йому суддею Бернацькою. Тепер аналогічне рішення ухвалив Шевченківський суд. Люблять чоловіка «там» (у даному випадку палець вказує не так на небо, як у бік столичної вулиці Пилипа Орлика, де, крім фонду Кучми, розташований іще й Верховний Суд). Однак чи є у Святослава Михайловича такі ж віддані прихильники і в Апеляційному храмі Феміди?

      Сам Піскун наразі всім своїм виглядом демонструє, що це йому байдуже. Позавчора на прес-конференції він заявив, що «хоч зараз» може ухвалювати рішення як Генпрокурор, оскільки його розпорядження нібито мають таку ж юридичну силу, як і розпорядження «призначеного» йому на зміну Верховною Радою Генпрокурора Олександра Медведька. Однак у Піскуна перед Медведьком є неабияка перевага: його «підтримують люди». У цьому Святослав Михайлович переконався, прийшовши в день річниці Помаранчевої революції на Майдан, де «тисячі людей до мене підходили, висловлювали слова підтримки, тисячам людей я дав автографи, з тисячею людей я фотографувався, я тиснув їм руку!» Це все при свідках, так що не сумнівайтеся. При цьому в парламент Піскун балотуватися не збирається і залишиться на посаді Генпрокурора.

      Розповівши журналістам про своє ходіння на Майдан, Піскун, як і обіцяв, поїхав до секретаріату Президента із постановою суду. Принагідно переконавшись, що ворота на Банковій таки відчинені, представники преси подивилися, як «відсуджений» Генпрокурор передає представникам СП «послання» для Ющенка. Однак на цьому його місія «героя дня» й вичерпалась: до преси вийшов юридичний радник Президента Микола Полудьонний. І розповів журналістам, що всі самовпевнені заяви Піскуна — ні що інше, як мильна булька. За словами Полудьонного, «вердикт» Шевченківського райсуду не є правомірним, оскільки «рішення Президента про відставку Піскуна є формою конституційно-політичної відповідальності». А отже, пояснив юрист, указ Президента за №1441/2005 про відставку Генпрокурора може бути перевірений лише Конституційним Судом на предмет його конституційності. У зв’язку з цим позов Святослава Михайловича про скасування президентського указу в суді загальної юрисдикції розглядатися не може, додав він.

      Але й це ще не все. За словами пана Миколи, у постанові Шевченківського райсуду по цій справі зазначено, що суд скасував указ за №1441/2002 (!). З юридичної точки зору це означає, що указ Президента України за № 1441/2005 про звільнення з посади Піскуна не скасовано, адже, незважаючи на те, що Піскун оскаржував указ за 2005 рік, суд у своїй постанові посилається на указ від 2002 року. «Можна припустити, що це технічна помилка, але вона породжує юридичні наслідки», — зазначив Полудьонний.