Контрабандна дипломатія

      Контрабандисти, вочевидь, — люди без совісті та ще й без почуття міри. Саме таку, «безсовісну» за своїми масштабами та історичною цінністю, «мегаконтрабанду» затримали майже три роки тому на українському кордоні працівники Kиївської регiональної митної служби та СБУ. Пікантність інциденту полягала в тому, що 10-тонна вантажівка, в якій виявили унікальну колекцію антикваріату, перевозила «особисті» речі... бельгійської дипломатки Елізабет Пірло. Цю безперечно шикарну колекцію старовини поважна особа збирала в Україні протягом шести років і планувала вивезти на батьківщину. Сьогодні перший заступник голови Служби безпеки України Володимир Тимошенко зізнається: якби оперативна інформація про величезну партію цінностей виявилася неправдивою, скандалу б не уникли — дипломати ж користуються недоторканністю особистих речей (і, як бачимо, користуються сповна). Тому затриманню передувала серйозна робота, подробиці якої, очевидно, залишаться у стінах відомства. До слова, відповідальності за скоєне бельгійка так і не понесла (її лише оголосили в Україні персоною «нон-грата»), а українських спільників дипломатки не знайшли.

      До вчорашнього дня колекція із 337 найменувань перебувала у Київській регіональній митниці — так вимагає закон. Її працівники робили  все можливе, аби експонати «почувалися» добре, — підтримували необхідну температуру, вологість повітря. Далі був суд, робота комісії з культурних цінностей. А вчора відбулося найважливіше у цій справі дійство — «роздача слонів»: експонати урочисто, за участю керівництва СБУ та Держмитслужби, передали десятьом київським музеям. Як сказав перший заступник голови Державної митної служби України Олександр Федоров, «нехай знають, що митниця не тільки забирає, а  й віддає».

      До речі, за словами пана Олександра, ринкова вартість колекції оцінюється у кілька мільйонів доларів США. Держкомісія ж офіційно оцінила експонати «по-скромному» — понад 417 тисяч доларів. Найцінніша річ у цьому списку — старовинна рукописна книга на пергаменті, датована XIV століттям — її експерти назвали «Псалтирем, аналогів якого в Україні немає». Це видання, до речі, офіційно має вартість — 533 тисячі 250 гривень. На «чорному ринку» така книжка, звісно, буде оцінена у кілька разів дорожче. А дісталася вона Державному музею книги та друкарства України. Його головний зберігач Ольга Клочко не приховує задоволення. «Палітурка шкіряна, сумнівів немає, — ніжно погладжуючи книжку розповідає вона, — безперечно унікальна річ. Експерти з митниці кажуть, що це Псалтир XIV століття... Ми це перевіримо». Відтепер книга потрапить до рук музейних фахівців, які й мають з'ясувати справжню цінність та зміст книги. А зробити це, як каже пані Ольга, буде складно: написана вона ж глаголицею, а не кирилицею — доведеться «підключати» вузькоспеціалізованих фахівців. До речі, музеї з митниками товаришують плідно. За словами пані Ольги, її музею, зокрема, щороку передають щонайменше одну вилучену в контрабандистів книгу: серед них чимало унікальних, але рукописна — перша.

      Загалом же предмети цієї «партії» — це умовні три колекції: перша — ікони та твори народного живопису XVIII—XIX століття (серед них, до речі, не виключено, є одна картина Тараса Шевченка — це мають з'ясувати фахівці); друга — колекція предметів українського побуту XIX століття; третя — речі радянського мистецтва, так званого соцреалізму (серед них, до слова, є оригінал першого номера газети «Іскра» 1900 року, низка архівних документів). Є тут і речі часів юрського періоду (!) — як вдало підмітив голова Київської регіональної митниці Анатолій Макаренко — «це цілий музей історії країни — від зуба мамонта до творів соцреалізму». Але найбільшу цінність, за словами експертів, складає все ж колекція ікон та народного живопису — подібної наразі немає в жодному музеї України.

      Митники й надалі обіцяють боротися з незаконослухняними «любителями старовини» і, звісно ж, не виключають, що подібні масштабні затримання реальні й у майбутньому. А пояснюють це так: «Ті, хто намагаються ввезти в Україну «ніжки Буша», потім звідси прагнуть вивезти наші культурні цінності». І не тільки вони, до речі.