Як і рік тому, на сцені Майдану (майже такій самій, як торік), співали «голоси революції». «Мандри» з Фомою, «ВВ» зі Скрипкою, Марія Бурмака, Вакарчук з «Океанами», Положинський із «Тартаком». «Гринджоли» теж були, хоча не всі їх чекали. Пономарьов так само виконував Гімн України (цього разу, певно, вже без бронежилета), а закривав акцію Тарас Петриненко з Тетяною Горобець та піснею «Україна».
За нашими даними, цього разу співали не безплатно (принаймні деякі зірки). Не те що торік. Що змінилося у світогляді й оцінках «помаранчевих виконавців» — у їхніх експрес-коментарях «УМ».
Славко Вакарчук і «ОЕ» на Майдані цього разу виконали «Дякую».
«Ні, «Океан Ельзи» заробляє достатньо грошей, і ми ніколи не вважали за потрібне заробляти на революційному Майдані й ніколи не будемо цього робити, — сказав учора «Україні молодій» Вакарчук. — Це принципова позиція групи, і питання грошей навіть не обговорювалося.
Я був з українським синьо-жовтим прапором, тому що вважаю, що настав час, коли на перше місце треба ставити загальнонаціональні інтереси. Я впевнений, що заради них ми повинні об'єднуватися і саме цей прапор нас об'єднує. Вважаю, що це і є ця справжня цінність, заради якої ми всі стояли рік тому на Майдані.
Коли я вийшов на сцену, відчув, що дух Майдану живий, як би банально це не звучало».
Олександр Положинський («Тартак») виконав «Я не хочу».
«Я ще не знаю, чи заплатили нам гроші, ми про це ще не запитали в продюсера, — пояснює Сашко. — Коли я опинився за сценою на Майдані, то стало якось сумно. Ще перед тим, як підійти до неї, усім доводилося пройти через рамку, викладати металеві предмети, тощо, і це все демонструвало недовіру до людей, яких оргкомітет сам же сюди запросив, адже туди не приходили всі підряд. Люди стояли від сцени дуже далеко, вдвічі чи втричі далі, ніж минулого року. Та й настрій людей був зовсім не такий, як рік тому. «Я не хочу».
Прикметно, що зі сцени я бачив багато помаранчевих прапорів, але не жовто-синіх. Революція ще не закінчилася, вона ще триває, і сподіваюся, що вона переросте в жовто-синю». Роман Калин і гурт «Гринджоли» співали нову пісню, написану дев'ять місяців тому, це їхні «висновки та роздуми».
«Основний рефрен цієї композиції — Україна — це моя і твоя земля, давайте дивитися в майбутнє разом. Тобто Схід і Захід разом. «Разом нас багато» ми планували виконати наприкінці, але організатори вирішили інакше.
Коли я вийшов на сцену, то відчув ностальгію. Наше завдання — позиціонувати гурт «Гринджоли» не тільки як політичний, а як сучасний український колектив. Уже майже готовий наш новий альбом, знімаємо відео на пісню «Весілля». Хочемо змінити стереотип про гурт. Отож туди увійдуть шість ліричних балад, нові речі в стилі хіп-хоп та кілька пісень у стилі регі».