«А я навіть плакала...»
Коли ми з колегами вийшли з метро «Хрещатик», зіткнулися з велетенським натовпом. Аби просунутися в бік майдану Незалежності, треба було докласти чимало зусиль. Так само, як рік тому. І сніг був такий самий, і кількість символіки. Тільки обличчя людей не світилися тією енергією, як тоді. «Чьо ти тормозіш?» — питав один парубок у іншого, який зупинився, аби роззирнутися довкола. А торік було прийнято звертатися по -іншому, підтримувати один одного... Відмінними були й цілі. І потреба в особистому нівечилася потребою суспільною.