Проблема «останнього кілометра»

23.11.2005

      Україна надзвичайно відстає від решти країн за таким показником, як готовність до використання мережевих технологій. На думку фахівців, значно поліпшити позицію нашої країни в загальносвітовому просторі можуть бездротові технології. Показовим прикладом цього є досвід прибалтійських країн, зокрема Естонії, де питання доступності інтернету і розвитку бездротових технологій зведені в ранг державної політики. Мабуть, Україні також доведеться піти цим шляхом. Адже для запровадження бездротової технології в неї є все, починаючи з армії мобільних абонентів і закінчуючи фахівцями, які працюють у сфері інформаційно-комунікативних технологій. Ще рік тому вважали, мовляв, тут не вистачає одного важливого ланцюжка — політичної волі до реформування і модернізації політики в цій сфері. Тепер не стало й цього бар'єра.

      Днями міністр транспорту та зв'язку Віктор Бондар задекларував свою палку підтримку впровадження ефірного та кабельного цифрового телебачення, а також систем радіодоступу до інтернету (Wi-Fi, Wi-Max) в усіх населених пунктах України, у тому числі на вокзалах, в аеропортах тощо. Зокрема, проект розгортання мережі на базі технології Wі-Max було недавно презентовано в Києві. Ідеться про шостий за ліком у світі комерційний проект на основі цієї технології і перший серед країн СНД. Тепер задля нормальної роботи потрібно провести конверсію радіочастотного ресурсу. Віктор Бондар зазначив, що досі цей ресурс був суттєво обмежнений, оскільки 94 відсотки спектра частот використовували спільно з військовими.

      Ще одна приємна новина надійшла з Київського державного університету. Цей вищий навчальний заклад розгорнув мережу бездротового доступу з використанням Wi-Fi телефонії. У зоні покриття бездротової мережі перебувають усі аудиторії та конференц-зали на другому поверсі Червоного корпусу, що є пам'ятником архітектури ХІХ сторіччя й у якому практично немає можливості прокладення звичайної кабельної мережі. Мінтрансзв'язку очікує, що до середини 2006 року Wi-Fi мережа (мобільний доступ в інтернет з комп'ютера) покриє міста-мільйонники, а згодом цими послугами зможуть користуватися мешканці найвіддаленіших районів країни. «Це буде проривом в інформатизації українського суспільства», — наголосив пан Бондар.

      Що ж до технології Wi-Max, то вона вирішує проблему «останнього кілометра» доступу до інтернету, дозволяє отримувати миттєвий результат навіть поза зоною прямого бачення, за будь-яких погодних умов, з високою якістю і відсутністю затримки для голосової передачі, що важливо в умовах щільної міської забудови або у віддалених районах. Сьогодні перші клієнти вже підключилися до мережі в Києві і Харкові через радіоканал. У листопаді точка доступу відкриється в аеропорту «Бориспіль». Наступного року передбачається охопити базовими станціями всі великі міста і обласні центри.

      Крім того, вже до кінця цього року запрацює національна система електронного цифрового підпису. В Україні вже діє відповідна установа, яка розпочала акредитацію центрів сертифікації ключів. Таких центрів буде 5-6 по Україні. Завдяки цій новації послуги, які надають державні органи, переводяться в альтернативний, електронний режим. Оптимізується робота компаній, безпосередні контакти держслужбовців із відвідувачами буде максимально скорочено. Електронний цифровий підпис дозволить сотням тисяч бухгалтерів відправляти звітність у Податкову електронною поштою, а підприємці зможуть укладати угоди на іншому кінці земної кулі, не виходячи з кабінету. До речі, впровадження електронного підпису Президент Віктор Ющенко згадує у своєму недавньому указі в переліку заходів боротьби з корупцією.

 

  • Неділя, яка не стала кривавою

    Уже коли загроза застосування внутрішніх військ проти народу зникла, тодішній командувач ВВ Ігор Попков пояснив підозріле висунення військ у повній бойовій готовності з-під Василькова на Київ звичайною навчальною тривогою. Тоді ж, у грудні 2004 року, колишній голова СБУ Ігор Смешко заявив через американську пресу, що загроза застосування сили проти Майдану таки була і вирішальну роль у поверненні бійців до казарм нібито зіграла саме Служба безпеки. Згодом, у березні 2005 року, на можливість iснування злочинного наказу з боку керівництва ВВ прозоро натякнув у своєму першому ексклюзивному інтерв'ю «Україні молодій» новопризначений командувач ВВ Олександр Кіхтенко. Генерал був лаконічним, але додав, що «невдовзі суспільство отримає відповідь і на це питання».
    З того часу минув рік. І суспільство таки отримало відповідь: загроза була цілком реальною, а можливе кровопролиття колишня влада цинічно пояснювала «необхідністю розблокування державних установ».
    Час розв'язав язики багатьом, хоча й не всім. Саме про найнапруженіший сьомий день революції журналісти зняли два документальні фільми. Отже, про чимало нюансів того дня ми дізнаємося лише сьогодні. Так само, як і про прізвища тих героїв, які власною позицією відвернули загрозу української «кривавої неділі». >>

  • «День сьомий»: за півкроку до громадянської війни

    Сьогодні у київському кінотеатрі «Україна» відбудеться прем'єра фільму «День сьомий» виробництва продюсерської агенції «Закрита зона». Це — ще один матеріал, який висвітлює незнайомі та малодосліджені сторінки Помаранчевої революції з нагоди її річниці, і може сприйматися як іще одна сенсація. >>

  • Замовте рейковий автобус

    Між холдинговою компанією «Луганськтепловоз» та Новочеркаським електровозобудівним заводом (Ростовська область, РФ) укладено угоду на виготовлення 51 секції електровоза 2ЭЛ-5. Ця машина належить до класу магістральних локомотивів і вважається новою моделлю і для російських доріг. Сьогодні в цехах луганського заводу ведеться підготовка до виробництва нового для підприємства виду продукції. Хоча — принаймні ззовні — електровоз дуже схожий із традиційними машинами, які випускаються вже півстоліття в Луганську, а Новочеркаськ розташований практично поруч, тут ще ніколи не намагалися їх створити. >>

  • Танки Помаранчевої революції

    Культовий «байкар» України Лесь Подерв'янський віднедавна любить розповідати журналістам під чарку рекламованої ним горілки «гостро-хрінової», чим він займався під час Помаранчевої революції: «Ми з друзями створили мобільний загін із 30 чоловік. Він складався, в основному, з колишніх офіцерів підрозділу «Альфа». Підпорядковувалися ми безпосередньо штабу революції, і нас планували кидати на особливо небезпечні ділянки. Але жодного разу так і не кинули. Хоча народ підібрався бойовий і, маю підозру, озброєний. Здавалося навіть — ці хлопці хочуть, щоб на Майдан пішли танки. З якою замріяністю в очах вони казали мені: «Ти не знаєш, як танки красиво горять...»
    Це зізнання — одне з багатьох зізнань «по секрету», що стосуються можливості застосування зброї не лише злочинним режимом Кучми—Медведчука—Януковича, а й «помаранчевими» революціонерами. Спокуса піти на штурм і відповісти на удар ще сильнішим ударом була великою, і дуже добре, що наша демократична, ввічлива, весела революція обійшлася без крові.
    Були дні, коли до кровопролиття залишалося кілька кроків. Уже всі знають про «готовність номер один» внутрішніх військ Білоконя—Попкова, які от-от мали вирушити з Василькова, Петрівців, Борисполя на Київ і «задавити» Майдан. Однак донині майже ніхто не знає про те, що у вирішальні дні Помаранчеву революцію готувалася підтримати ще потужніша збройна сила — танки Північного оперативного командування. Вони вже прогрівали мотори й чекали останньої відмашки народного Президента. Саме про цю білу сторінку Помаранчевої революції розповідає сьогодні «Україна молода». >>

  • Антиутопія-2004/05

    24 листопада 2004 року. Засідання Центральної виборчої комісії, на якому не мають слова та права на апеляцію «помаранчеві». Голова ЦВК Сергій Ківалов, перекрикуючи гамір у приміщенні, ховаючи очі й заїкаючись, неповторним російсько-українським суржиком повідомляє остаточні результати другого туру виборів Президента: Янукович В. Ф. — 49,46%, або 15 093 691 голос, Ющенко В.А. — 46,61%, або 14 222 289 голосів. Фініш... >>