Одеський оперний театр в облозi нуворишiв. (Укрінформ.)
Власне, наведений факт — чи не єдиний помічений одеситами позитивний результат цьогорічного прокурорського реагування. Хоча резонансних справ, що потребували невідкладного втручання, протягом 2005 року не бракувало. І зухвале привласнення десятків державних та комунальних майнових комплексів, у тому числі готелів, санаторіїв і пансіонатів, і «прихватизація» приморських рекреаційних земель, і грубі порушення виборчого законодавства, ба навіть зупинення правопорушниками на чверть доби руху на автомагістралі «Київ—Одеса»... Чи відчув хтось із тих, хто зухвало переступив закон, невідворотність покарання за скоєне? На жаль, на відміну від прокурорів Криму, Київської, Львівської, Харківської та інших областей, що передали в суди належно розслідувані й обгрунтовані обвинувальні висновки, одеські правоохоронці й далі таємниче надувають щоки — «розслідування фактів триває, не маємо права розголошувати». Півтора місяця тому обласний прокурор Олександр Галкін, щоправда, розпорядився скликати журналістів на першу прес-конференцію, щоб розповісти про правову ситуацію в регіоні, але у призначений день редакціям ЗМІ повідомили: «Відбій» — захворів Олександр Борисович!». На тому все й скінчилося. І, вочевидь, не варт дивуватися, бо насправді не видно кінця-краю розслідуванню багатьох резонансних справ, а деякі з них просто «розвалено».
Чи не найкращою ілюстрацією своєрідного реагування керівництва Одеської облпрокуратури на «гарячі» факти став відвертий тиск на офіцерів міліції, зайнятих розслідуванням кримінальної справи, порушеної за фактом шахрайських махінацій засновника згадуваної фірми «Одеса-Інтерпроект», що вивершила поряд з оперним театром житловий будинок, розпродаючи супердорогі апартаменти, нібито не гребувала банальними «кидками» покупців. От одна з жертв шахрайства й звернулася до міськуправління міліції: ошукують на десятки тисяч баксів! А під час проведення обшуку, санкціонованого заступником прокурора Одеси і Приморським райсудом міста, несподівано вийшли правоохоронці, які об’єднали зусилля з податківцями, на потужний «конвертаційний центр» на вулиці Мельницькій. У службовому офісі підприємства-контрагента фірми «Одеса-Інтерпроект» було виявлено документи і печатки 12 місцевих підприємств, у тому числі чотирьох фірм-банкрутів, що не заважало через їхні рахунки теж «відмивати» величезні кошти у гривнях та іноземній валюті. Як зазначається в одному з документів, основними напрямами діянь «конвертаційників» були: «виведення коштів зі сфери тіньового капіталу у сферу законного обороту, тобто надання коштам статусу законної власності фізичної чи юридичної особи; протиправний переказ безготівкових коштів у готівку з наступною незаконною конвертацією з метою ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів; функціонування фіктивних фірм; незаконний переказ коштів за межі України; незаконне одержання права на відшкодування податку на додану вартість. Загальний обсяг конвертації грошових коштів за 2004—2005 роки, за попередньою оцінкою фахівців ДПА, сягає приблизно 600 млн. грн. при мінімальному податковому навантаженні». Природно, на рахунки цих фірм, у тому числі підприємств-контрагентів забудовника території, що прилягає до одеської опери, слідче управління УМВС України в Одесі наклало арешт, а самі печатки, супутні документальні матеріали, включно з переліком десятків об'єктів Міністерства оборони України, їх дислокацією та іншими відомостями, було вилучено.
Однак найцікавіше в подальшому — як відреагували на ці дії працівники облпрокуратури, зокрема Євген Аблов, який, за словами офіцерів міліції, відверто вимагав залишити в спокої учасників оборудки (?!). Але передусім оригінально продемонстрував своє ставлення до викритого міліцією підпільного «конвертаційного центру» обласний прокурор пан Галкін, який санкціонував порушення кримінальної справи проти самих правоохоронців. За матерiалами несподіваного обшуку їхніх службових приміщень, проведеного без санкції суду і залучення понятих, було складено акт огляду, що також не є процесуальним документом. Але при цьому, як наголошують міліціонери, було досягнуто головної мети заходу — вилучено просто зі службового приміщення міськуправління МВС оригінали печаток, комп'ютерні носії інформації, інші документи і передано їх співзасновнику фірми «Одеса-Інтерпроект» Вадиму Мелехіну і тим, кого офіцери відділу ДСБЕЗ вважають причетними до підпільної «конвертаційної» діяльності. Наслідки такої «співпраці» не забарилися — з розблокованих обласною прокуратурою рахунків підприємств-учасників сумнівних оборудок відразу ж було «знято 500 000 дол. США та 1 млн. грн., що негативно впливає на відшкодування збитків по кримінальній справі, — вказується в документі, спрямованому керівництву облпрокуратури. — На працівників ВДСБЕЗ та слідчого був здійснений тиск iз метою відмови від подальшого розслідування та оперативного супроводження зазначеної справи».
Певна річ, сім офіцерів міськуправління міліції звернулися більш як місяць тому з позовом у Приморський райсуд Одеси, вважаючи неправомірними дії службових осіб облпрокуратури, причетних до вилучення речових доказів по кримінальній справі й кримінального переслідування самих правоохоронців. І, власне, розповідь про всі ці пертурбації можна було не виносити на суд громадськості, якби керівництво облпрокуратури відреагувало належним чином на вимогу Приморського суду — надати матеріали для судового розгляду. Однак керівництво наглядового органу вирішило, що суд йому не указ. І на запитання автора цих рядків Олександр Галкін відрізав iз властивою йому прямотою: «Матеріали ми передали в Генпрокуратуру, а ментів і надалі буду ставити на місце». Виникли закономірні питання: «А як щодо співпраці з міліцією, і яке ваше ставлення до тих, кому вона протидіє, чому протягом багатьох місяців старанно уникаєте зустрічі з журналістами, що не розуміють причин «буксування» порушених справ щодо приватизації санаторіїв, багатогектарних земельних угідь?» Замість того, щоб удостоїти журналіста хоч якоюсь аргументованою відповіддю, Олександр Борисович роздратовано нагадав про свій досвід прокурорської служби на Донеччині, а ще поскаржився на болі хворої ноги. Відверто кажучи, виглядало все не дуже переконливо, якщо врахувати заздалегідь обумовлену зустріч, якої більшість місцевих журналістів просто не можуть дочекатися...
Таку співпрацю прокурорів із міліцією глава МВС України Юрій Луценко кваліфікував днями, коментуючи на прохання кореспондента «УМ» одеську специфіку взаємин, як «відсутність політичної і прокурорської волі до розкриття резонансних злочинів». І заявив, нагадавши про низку завислих із вини прокуратури кримінальних справ, у тому числі екс-керівника області Сергія Гриневецького, що «МВС готовий узяти на себе відповідальність, у тому числі й політичну, у доведенні до кінця цих та інших резонансних справ — і ми не будемо грати в тишу і благодать. Однак поки що цим займається прокуратура».
Чи не найбільш резонансною справою, очевидно, є так звана «санаторна», порушена за фактами «привласнення та розтрати державного майна в особливо великих розмірах посадовими особами Федерації профспілок України і ЗАТ «Укрпрофоздоровниця». Як встановило попереднє слідство, щонайменше 22 млн. грн. збитків завдала державі група спритних ділків, які «прихватизували» за безцінь більш як двадцять місцевих санаторно-курортних комплексів і земельних ділянок, що прилягають до лікувальних корпусів. Нині їх розпродають за шаленими цінами — по 40—70 тис. доларів за сотку. Чому ж подібні «санаторні» справи у Львівській області та в Криму давно розглянули суди, а в Одесі — триває «тиша і благодать»? Можна стверджувати, що річ зовсім не у протидії слідчим органам, яку всюди організовували власники награбованого. А насамперед — у готовності місцевих охоронців законності «йти назустріч тихим мільйонерам». На квітневій зустрічі в облпрокуратурі журналісти вголос дивувалися: чому ж прокурор області не опротестовує дії чи рішення тих органів, що блокують розслідування фактів пограбувань державних підприємств? Не реалізує право на прокурорські подання до найвищих судових структур? Чи не тим усе пояснюється, що нові власники земель і майнових комплексів готові розплачуватися мільйонними сумами за відновлення розпродажу частин награбованого і забудови дачами територій на одеських морських схилах? А результат станом на 17 листопада маємо такий — завдяки досягнутим компромісам латифундисти зуміли «розморозити» десятки новобудов на одеському узбережжі. Як і раніше, не діють будь-якi обмеження на «безцінних» ділянках, нікого не цікавлять позитивні екологічні експертизи. Чи не тому й спостерігаємо прокурорське роздратування на запитання, чому триває мовчазне потурання беззаконню, яке ще можна кваліфікувати як небажання державних посадовців розкривати «кухню компромісів» за рахунок держказни і територіальної громади.
Схожі колізії спостерігаємо і при розслідуванні кримінальних справ, пов'язаних із «прихватизацією» власником фірм «Ремерцентр» і «Будреставрація», готельних комплексів «Спартак», «Великий московський» та інших комунальних об'єктів. Чи не тому й далі «буксує» розслідування, що і в цьому випадку прокурорські працівники мають справу з тихим мільйонером Русланом Тарпаном? Хоча, за даними юридичного управління міськради, своїми протиправними діями, узгодженими з екс-мером Одеси Русланом Боделаном, пан Тарпан на чолі організованої злочинної групи завдав міській громаді багатомільйонних збитків. Йдеться не лише про незаконне привласнення готелів, а й доведення одного з них, причому на Дерибасівській вулиці, до аварійного стану. Згідно з проведеною у травні експертизою, в будь-який момент «можливе обрушення елементів будівлі, що вкрай небезпечно для перехожих». Як мокре горить, розслідують також діяння пана Тарпана, пов'язані з махінаціями багатомільйонними бюджетними коштами при реконструкції будівлі інфекційної лікарні, насильному захопленні майна державного підприємства «Одесзовніштранс» тощо. Варто зауважити: всупереч офіційним зверненням до обласного прокурора, керівництва Одеси, в якому наводяться ці та інші кричущі факти. Зайве питати, чому так виходить? Натомість можемо констатувати: в останні тижні мільйонер-скоробагатько,натхненний неквапливістю прокурорських працівників і незворушністю самого облпрокурора, перейшов у наступ. «Мене переслідують за політичні переконання», — несподівано заявив пан Тарпан під час останньої прес-конференції у «морській столиці» Віктора Януковича і подав йому заяву про вступ до Партії регіонів, на що журналістська аудиторія відреагувала іронічними посмішками...
Не менш кволими темпами розслідуються, іноді й зовсім закриваються справи, пов'язані з багатомільйонними аферами підприємців та військових чиновників, які по-братньому ділять майнові комплекси і багатогектарні рекреаційні землі. Наведу лише два з кричущих фактів, що, безумовно, теж є наслідками безкарності за злочинне присвоєння державного майна. Менш як за 800 тис. грн. змінило господарів військове містечко №40, що складалося з десятка лікувальних корпусів і майже двогектарної прибережної території неподалік центру Одеси. Коли ж група старших офіцерів підняла тривогу, їм терміново придбали 8 квартир — беріть і забудьте, що все робилося напівтаємно, майно збуто за безцінь і всупереч чинному законодавству про відкритий конкурсний відбір претендентів на його придбання. Більше року триває судова тяжба за 33-гектарний майновий комплекс дитячої оздоровниці «Молода гвардія», право власності на яку виборює екс-секретар ЦК ЛКСМУ Тетяна Гончарова з ідейними соратниками, які об'єдналися в Федерацію дитячих організацій. Чому суд тягне з винесенням рішення? Бо заступник прокурора Одещини Віктор Рудницький відстоює у судовому спорі інтереси держави абияк: упродовж багатьох місяців прокуратура не зуміла чи не захотіла забезпечити Господарський суд Одеської області, як зазначено в серпневому рішенні колегії суддів, достатнім пакетом документів для визнання за державою права власності на дитячу оздоровницю. А тим часом стало відомо, що частину майна вже відчужено приватним ТОВ «Технофінпроект», до статутного фонду якого один iз корпусів передало орендне підприємство «Чайка». Порушено нову кримінальну справу. Отож судової тяжби вистачить якраз до часу обрання нового складу парламенту, який, імовірно, допоможе пані Гончаровій стати новою одеською мільйонеркою...
Через таке саме прокурорське реагування на десятки заяв Ніни Груколенко про факти махінацій з орендованим майном з боку державних посадовців, передусім начальника управління торгівлі Південного оперативного командування Віктора Горобця, фактично доведено до плачевного стану окружний військовий універмаг. «Мені, заслуженому працівнику торгівлі України, прикро й боляче бачити, як державне підприємство за шахрайською схемою свідомо переводять у розряд збиткових», — зверталася директор ОВУ до прокурорських працівників. Усе робиться заради того, щоб перевести його в приватну власність начальника управління торгівлі Віктора Горобця, який вступив у змову з діловими партнерами одного з урядовців. Врешті-решт, найнята фірмою «Укрділінг-Р» група охоронців у тандемі з держслужбовцем паном Горобцем перекрила доступ членам трудового колективу до робочих місць і не допустила нас та покупців-військовослужбовців усередину будівлі площею 1500 кв.м. Особливо звертала увагу Н.Груколенко на те, що будівлю державного універмагу, в якому вона працює понад 30 років, начальство передає приватному підприємству після проведених за державний кошт ремонту і реконструкції. Яким було прокурорське реагування? А не помітив ніхто ані порушень, ані завданих збитків державі з боку держслужбовця Горобця і його заступника Старовойтова, які водночас є співзасновниками приватної фірми ТОВ «Південьспецсервіс». Власне, ця фірма згодом і стала здавати в оренду держпідприємству — окружному військовому універмагу — уп'ятеро менше орендоване непристосоване приміщення, забезпечуючи постійний зиск приватним засновникам «Південьспецсервісу» і водночас державним службовцям. Чи притягнуто будь-кого за новітній спосіб паразитування до відповідальності? Правильно, нікого. Хоча варт зазначити: за надто заповзяте відстоювання інтересів держави й трудового колективу позбулася директорської посади сама Ніна Груколенко. Ні, не став такий факт, як пересвідчився автор цих рядків, ані приводом для прокурорського реагування, ані приводом для роздумів заступника командувача військ ПОК про причини руйнування самими держслужбовцями системи торгівлі.
Мусимо, на жаль, у днi річниці пам'ятних подій на столичному Майдані констатувати — не стали поки що прокурорські структури справжніми і надійними партнерами правоохоронних органів, очолених на старті поточного року Ю. Луценком. Причому не лише в центрі, а й в областях. І без кадрових змін навряд чи вдасться виправити ситуацію.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
