Майже як рік тому...

      Учорашній святковий Майдан почав наповнюватися людьми з помаранчевою символікої ще зранку. Вже близько першої — за п'ять годин до початку офіційної частини, незважаючи на лапатий сніг, тут зібралося близько десятка тисяч чоловік. Давала про себе знати і славнозвісна самоорганізація «помаранчевих» — з розмов у людському морі «УМ» дізналася, що тут готові до можливих провокацій. Готова була до цього й міліція. В усіх напрямках до Майдану правоохоронці виставили кордони. І хоча контроль був не жорстким, на можливі загрози правоохоронці реагували чітко.

      На момент, коли цей матеріал готувався до друку, на Європейській площі не було помічено жодного «братчика» Корчинського. Нагадаємо, що партія провокаторів — «Братство» — обіцяла провести свій «контрмайдан» навіть попри заборону Шевченківського райсуду. Але, як стало відомо близько четвертої, міліція перепинила «корчів» на вулиці Грушевського навпроти Кабміну, і «братки» вчинили силовий опір.

      Натомість близько 14.30, незважаючи на жвавий рух транспорту на Європейській площі, її перетнула невеличка колона «хресного ходу» церковників та вірнi УПЦ МП iз хоругвами і хрестом. Порушуючи Правила дорожнього руху, «православні брати» просто по Хрещатику пішли в бік Майдану. Але на середині шляху їх зупинив щільний міліцейський кордон. Сигналом для правоохоронців стали синьо-білі стрічки з написами «За Януковича», прив'язані до хоругв, немов до невеличких ялинок.

      Заслін міліції викликав роздратування «синіх», і декілька бабусь та хрестоносиць із криками «Рудих пускаєте, а нас ні? Та ми вас не пустимо в Царство небесне!» кинулися не правоохоронців, наче на Бастилію. В результаті всі вони разом з інвентарем були завантажені до «автозаку» і відвезені до найближчого райвідділу для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Купка більш мирних християн відступила і влаштувала молебень перед Європейською площею.

      Більш продумані, але теж дрібні провокації відбувалися з іншого боку Майдану. Майже від будинку київської мерії уздовж Хрещатика вишикувалися студенти з великими стендами в руках. Це дійство мало назву «Стіна плачу за помаранчевою мрією», яку організувало всеукраїнське громадське об'єднання «Нова генерація». Безвуса юнь, одягнена в сині накидки з атрибутикою «Нової генерації», пропонувала всім бажаючим написати на «Стіні плачу» критику на адресу нової влади, яка не здійснила мрії людей. Натомість серед написів якихось образливих слів стосовно «помаранчевих» було вкрай мало. Переважали інші: «Ющенко — наш Президент!», «Знову хочете проФФесора в Прем'єри — та не доб'ються ваші мільйонери!», «Помаранчеві — колір Сонця» тощо.

      Спілкування з хлопцями нічого не дало. Вони сором'язливо ховали очі, навіть коли перехожі запитували: «А де ваші заліковки?». Кореспондент «УМ» запропонував зізнатися, скільки заплатять кожному за таку «стіну» («Хлопці, начальства ж поряд немає! Я не питаю ваших прізвищ та з якого ви ВНЗ»), вони не розкололися. Стандартна відповідь: «Ішов повз — побачив друзів, запропонували підтримати, одягнув агітку та й стою. А в універі пар сьогодні немає. Рік тому стояли на Майдані, а зараз стоїмо тут. І все». Крім цього, студенти сказали, що акцію організував якийсь нардеп Мірошниченко (насправді не нардеп, а лідер «НГ», проваленої на минулих парламентських виборах). Напам'ять цим молодикам кореспондент «УМ» лишив і свій підпис: «Студентам — гідну стипендію! Щоб через рік не стояли на проплачених акціях».

      А вже на самому Майдані, який зранку опоненти з Партії регіонів встигли прикрасити знущальними листівками «Не сумуй — все буде гаразд», «УМ» зустріла серед людей голову президентського Секретаріату Олега Рибачука. Той перебував у доброму гуморі, спілкуючись із простими людьми та випадковими журналістами. «Пройшовся я цією «стіною плачу» і побачив, що її організатори даремно викинули гроші, бо більшість залишених там написів свідчать про те, що люди вірять у краще майбутнє, пам'ятають Майдан і не розчарувалися у новій владі», — сказав пан Рибачук.

      Щодо самого Майдану, то він за рік таки змінився. Біля самої сцени, огородженої міліцейським кордоном, зайняли найкращі місця з півтори сотні людей із... дуже дивною символікою. Дивували написи: на прапорах — «Так, Порошенко!» (і таких було безліч), на помаранчевих транспарантах — заклики до єдності команди Ющенка, захисту пп. Порошенка і Мартиненка від інтриг. А раніше дехто казав, що ніхто не перекрикуватиме на Майдані один одного, що не буде вип'ячувати своє «я» для задоволення власних амбіцій... Тимошенко була представлена значно меншим обсягом символіки «Батьківщини» з відповідними написами — і ніяких портретів.

      На Майдані вже стояла готова сцена — фактично така сама, як і рік тому, парували кілька польових кухонь — як і рік тому, було розбито сім символічних наметів. Погляд на це дійство збоку наштовхував на ностальгійні спогади — майже як під час революції...

      Цікавий факт: напередодні в ефірі каналу «1+1» керівник штабу НСНУ Роман Безсмертний повідомив, що на святкування річниці Майдану витрачено 4 мільйони гривень із тих коштів, які надійшли на рахунки Помаранчевої революції минулого року.

А ТИМ ЧАСОМ В УРЯДІ...

Сто «революційних» грамів від Луценка

      Учора міністр внутрішніх справ Юрій Луценко — один із «польових командирів» Помаранчевої революції — прийшов на засідання Кабінету Мінiстрів у светрі, із флягою і написав заяву на відпустку за свій рахунок на вівторок. «У мене сьогодні дійсно День свободи», — повідомив він журналістам по закінченні засідання уряду. На запитання, що в нього у флязі, Луценко загадково відповів: «Там рідина, що врятувала дуже багато здоров'я на Майдані, і сьогодні я обов'язково з друзями нею скористаюся».

      Як повідомляє агенція «Ліга», журналістам, якi піймали міністра на сходах, Луценко зізнався, що рік тому у флязі був коньяк із ромом, а зараз — просто коньяк.

      Перед приходом у Кабмін «відпускник» Луценко побував на залізничному вокзалі Києва, де зустрів перший «помаранчевий» потяг, у якому на святкування річниці революції прибуло понад тисячу активістів Майдану-2004 зі Львова. Під звуки оркестру міністр привітав галичан і кожному потис руку.

      Учора Луценка запитали, чому бандити ще не в тюрмах. «Тому що Генеральним прокурором був Святослав Піскун. А справа щодо будь-якої посадової особи — від голови сільради і вище — є винятковою прерогативою прокуратури», — зазначив Юрій.

      А щодо коньяку на Кабміні, то його було запропоновано розпити. До цієї пропозиції урядовці поставилися по-різному. Приміром, міністр фінансів Віктор Пинзеник спиртне тільки понюхав, оскільки не п'є від початку президентської виборчої кампанії. «Я перед виборами Президента сказав, що не буду пити до його (Ющенка) перемоги», — пояснив він. Водночас Пинзеник не сумнівається в тому, що перемога Президента відбулася: «Україна змінилася рік тому, і Україна назад уже ніколи не піде». Але знову почати пити, за словами лідера партії «Реформи і порядок», він так і не зміг.

Інф. «УМ».