Нещодавно потужний вибух сколихнув вечірнє село Володимирське, розташоване північніше від Запоріжжя. Зловмисники виконували чиєсь замовлення, адже з-поміж кількасот будинків бабахнуло саме біля заміської «хатинки» гендиректора ресторану «Національ» (донедавна — «Хортиця»). Господар на той час ще не повернувся з міста; дружина і троє дітей вціліли у пошкодженому будинку, та не одразу відійшли від шоку.
Прикметно, що у міліцейському відомстві відразу ж почали дистанціюватися від інциденту. Але яке б рішення не прийняли силовики, замовний характер злочину в поінформованих сумнівів не викликає. Адже не так давно Верховний Суд залишив у силі вирок вбивцям молодого бізнесмена із Запоріжжя.
Смертельним «яблуком розбрату» був саме ресторан «Хортиця», де часто гостював, за часів президентства, Леонід Кучма. Молодика позбавили життя за чотири дні до того, як він повинен був офіційно успадкувати розважальний комплекс (з казино і більярдним клубом) рідного дядька — 41-річного Тахіра Мамедова, застреленого невідомими ще у 2001 році. Нагадаємо, що за кілька днів до його смерті за схожим «почерком» було вбито і водія відомого бізнесмена Костянтина Григоришина.
Винуватців смерті Мамедова-старшого не встановили досі. Слідчі ще ліниво перебирали версії, а біля під'їзду будинку Мамедова-молодшого вже чатували білі «Жигулі». Невдовзі у Мокрянському кар'єрі було знайдено тіло замордованого хлопця, а згодом встановлені й доправлені до СІЗО підозрювані у скоєнні злочину. Досудове слідство і власне судовий процес тривали два з лишком роки! Запорізький апеляційний суд, вникнувши у матеріали 18 томів кримінальної справи, 1 липня 2004 року виніс вирок. Організатор вбивства Наміка Мамедова, кримінальний авторитет Лєонтьєв («в миру»—Алієв) засуджений до 15 років ув'язнення; по 13-14 сидітимуть на нарах молодший брат Алієва і ще двоє співучасників. Адвокати виродків апелювали до Верховного Суду, однак марно. Лише навесні 2005 року, «переживши» епатажні президентські вибори, ця інстанція Феміди змогла взятися за справу. Вирок Запорізького апеляційного суду визнано обгрунтованим.
«Хортиця» стала «Націоналем», але лишилася «азербайджанською»: сімейний бізнес перейшов до батька Наміка Мамедова. Залишившись без брата і сина, Мамедов намагався ретельніше дотримуватися звичного для етнічних кавказців життєвого принципу: завжди знай, що кажеш, проте не все кажи, що знаєш! Не допомогло: «наїзди», судячи з нещодавнього перебігу подій, не припиняються.