Небесний командарм

      Свято називається Собором, бо в цей день згадується зібрання усіх ангелів небесних під началом архангела (головного за достоїнством серед сонму ангелів, від грецького «архі» — начало, верховенство, і «ангел» — вісник) Михаїла, якого іменують ще архістратигом (начальником небесного воїнства).

      Згідно з вченням православної церкви, світ невидимий, ангельський, уже існував до створення планети Земля. Це справедливо і з наукової точки зору. Якщо розглядати еволюцію як засіб, яким Бог творив (і творить!) Усесвіт, то світ духовний, а радше тонкоречовинний, є власне продуктом розвитку матерії від неживої через живу, до вищої форми — матерії мислячої, і до найвищої — матерії тонкої, духовної. Природа мисляча — це людина розумна, і тут «людина» не лише в земному розумінні цього слова, але у значно ширшому, вселенському значенні. Людина — це творіння, яке бачить у серці своєму духовний закон, наділене самосвідомістю та має свободу вибору (себто володіє трьома головними ознаками образу Божого). Тому важко не погодитися із таким світоглядом, що ангели були створені (і творяться!) шляхом еволюційного розвитку матерії, починаючи ще із прадавніх планет. Творяться й донині. Бо ж ангели — це колишні люди. Недаремно людей, які носять ім’я того чи іншого святого, християни вітають саме з Днем ангела...

      Ангели — службові духи, бо Богові служать, як і сказав святий апостол Павло: «Всі вони духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати». Згідно з «Небесною ієрархією» Діонісія Ареопагіта, ми розрізняємо три лики (три ієрархії) ангелів. Кожен лик ділиться на три чини (три ступені служіння, три рівня божественного наближення).

      Перший чин — серафими (в перекладі — полум’яні, вогненні). Ці ангели є уособленням полум’яної любові. В книзі пророка Ісаї читаємо: «Бачив я Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі... Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав. І кликав один до одного й говорив: Свят, свят, свят Господь Саваоф, уся земля повна слави Його!»

      Другий чин — херувими (означає розуміння, відання). Херувимом, помазаним благодаттю, був і Люцифер (латинською — денниця, син зорі) — ангел світлий. Як свідчить нам Слово, Люцифер опустився в погорду, допустив порушення волі Божої, себто гріх, беззаконня — і упав із висоти, скинутий з неба архангелом Михаїлом (саме цього ангела смирення призначив Господь очолити духовну війну проти зла) разом із тими, хто пішов за ним. Про цю війну в сфері духа (вона ж точиться в небі нашого розуму й донині!) читаємо у книзі Об’явлення святому апостолу Івану Богослову (грецькою — «Апокаліпсис»): «І сталась на небі війна: Михаїл та його ангели вчинили зо змієм війну. І змій воював та його ангели, та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі. І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить Усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його ангели були скинені...» Цей вірш і став підставою називати архангела Михаїла архістратигом. Деякі екзегети (тлумачі Святого Письма) вбачають в образі Михаїла самого Господа, виходячи з того, що Христос є вісником волі Отця свого («вісник» же грецькою і буде — ангел). «Михаїл» і означає в перекладі хто як Бог. У будь-якому випадку, цей Архангел, який на іконах зображується з вогненним мечем слова Істини, є найдосконалішим воїном Божим.

      Третій чин небесної ієрархії — престоли, на яких «сидить» Господь. Їм дана влада чинити правдиві суди Божі, як і сказано: «Він для суду поставив престола Свого»; та «Справедливість та право — підстава престолу Його». Три чини другого лику (ієрархії) такі: господства, сили, влади.