Утретє в ту саму річку

      Кажуть, двічі в одну річку не увійти, але Святославу Піскуну вже втретє вдається зайняти одне й те саме крісло на Різницькій. Уже вдруге він позивається до Президента України, досягаючи бажаного. Із Кучмою він «змагався» за крісло Генпрокурора в грудні минулого року, хоча тодішній гарант був не дуже й проти. Учора під час перерви в черговому засіданні Шевченківського райсуду столиці він сказав «УМ», що ніколи б не сперечався б із кучмівським указом, якби не Помаранчева революція. Але тоді, мовляв, у Піскуна була надія, а зараз лише зневіра. Хоча навіть при цьому у вівторок, 22 листопада, він збирається обов'язково прийти на Майдан. Коли ж Піскуна запитали, яким буде його перше рішення після можливого поновлення на посаді, він у звичній манері актора замахав руками: «Ви що! Ще накаркаєте! Не можна до рішення суду робити такі прогнози». А якби рішення суддів виявилося не на його користь, «апеляція була б неминучою».

      Однак апелювати тепер доведеться президентській стороні. Надвечір суд виніс рішення на користь Піскуна, i тепер варто запитати міністра юстиції Сергія Головатого, навіщо він так підставив Президента, запевняючи, що указ про звільнення Піскуна з посади був юридично бездоганним. А ще ж два тижні тому Віктор Ющенко за згодою Верховної Ради призначив Генпрокурором колишнього заступника Піскуна Олександра Медведька. Виходить, доведеться звільняти крісло шефа? Хоча тоді чимало політиків та експертів вважали, що Президентові не слід поспішати з цим призначенням, оскільки скарга Піскуна ще не була розглянута. Отже, завдяки міністру юстиції маємо тепер двох Генпрокурорів. Щоправда, рішення Шевченківського райсуду Головатий пообіцяв оскаржувати в апеляційних та касаційних інстанціях.

      Саме ж засідання п'ятниці було багате на події та емоції. Якщо минулого разу купка людей на суді тримала плакати проти Піскуна, то тепер підготувався i екс-Генпрокурор — на суд прийшли i його «фанати» з гаслами протилежного змісту: «Чесний суд — за Піскуна!», «Президенте, не тисніть на суд», «Піскун завжди відстоював закон», «Президенте, хто Ваші радники i юристи?» тощо. Саме між цими таборами прихильників i противників персони екс-Генпрокурора й виникли перші «дебати» — раніше, ніж суддівська колегія встигла оголосити цей етап офіційно. I скривджені, i «обдаровані» Піскуном вимагали дати їм слово, тож головуючому на суді Ігорю Морозу лише з третього попередження вдалося їх заспокоїти. Подіяла i погроза видалити із залу всіх присутніх...

      Міністр юстиції Сергій Головатий оригінальним не був i знову наголосив, що суд загальної юрисдикції не має права розглядати законність указів Президента, оскільки на це прерогатива лише Конституційного Суду. Але його виступ зірвали «фани» Піскуна. Залу покинули не крикуни, а судді. Охорона конфісковувала плакати за неповагу до суду, щоправда, за дверима зали знову їх повертала. Найрозумніше зробили піскунівці, які порозвішували свою агітпродукцію на паркані навпроти вікон зали №1. Тут i з’ясувалося, що більшість з них — це безвуса юнь, зовнішнім виглядом більше схожа на студентів ПТУ, послуги яких у таких акціях коштують найдешевше. Щоправда, «УМ» вони так i не зізналися, чи відпрацьовують тут двадцятку або тридцятку.

      Сам Піскун, якого в цій вимушеній перерві обступили журналісти, зізнався, що він добре знає людей, які зібралися в залі, бо вони не раз були в нього на прийомі. Але допомогти скривдженим він був не в силах, бо по кожному з них вже було рішення Верховного Суду. I додав, що «половина з них — хворі на голову і мають офіційні довідки». Він кривився, коли з «гальорки» кричали: «Піскуна — на нари!» i привітно махав рукою тим, хто скандував: «Піскун — Генпрокурор!». Щоправда, можливість будь-яких домовленостей зі своїми «фанами» він відкинув, бо для нього самого це «приємна несподіванка».

      А ось щодо результатів розгляду свого позову Піскун почувався впевнено. «Ці хлопці, що сидять навпроти (Головатий, Полудьонний. — Ред.) ще не розуміють, що стосовно мене Президент відмінив президентське ж рішення. Бо Печерський суд ще рік тому прийняв правильне рішення, а Кучма його виконав. Президент (будь то Кучма чи Ющенко) міг оскаржити рішення суду i звернутися за тлумаченням до Конституційного Суду, але ж не звернувся!» — самозакохано розповідав Піскун. Екс-Генпрокурор також розповів, що в 1997 році його нинішні опоненти Головатий i Полудьонний теж судилися з Президентом, i у своїх заявах писали, що глава держави не має права їх звільнити, бо вони не політичні особи, а міністри і заступники міністрів, і їхнi повноваження підзвітні трудовому законодавству. Дежа вю?

      Через якийсь час Святослав Михайлович навіть встиг провести для журналістів «урок» з історії козацтва та зізнався, що з дитинства мріяв стати журналістом, але не вистачило півбала через англійську... Тому пішов у армію, а потім на юридичний.

      Після перерви суд відхилив клопотання міністра юстиції Головатого про закриття провадження за скаргою Піскуна. Аргумент суддів: позивач оскаржує «індивідуальні дії Президента». Залучивши до справи речові докази (факс указу Президента, отриманий на Різницькій 14 жовтня о 16.19 та виписку з медичної книжки Інституту кардіології імені Скражеско про лікування в ній Піскуна на стаціонарі з 14 по 22 жовтня), суд нарешті оголосив дебати. Але головне вже було сказано, тож невдовзі судді пішли в нарадчу кімнату.

      Через годину, близько четвертої вечора, колегiя суддiв ухвалила рiшення про поновлення  Пiскуна на посадi Генпрокурора.