Зйомки «Помаранчевого неба»: наметове містечко розгортається. (Фото Олександра ЄВТЄЄВА.)
Через кілька днів Україна відзначатиме рiчницю Помаранчевої революції — безперечно, найяскравішої та наймасштабнішої події кількох останніх десятиліть. І нехай сьогодні вже ніхто не кайфує від гринджолового «Разом нас багато» (а були ж часи...), нехай число «розчарованих» зростає, тема Майдану ще довго залишатиметься актуальною. У тому числі — і для кінематографістів. Тож зараз, через рік після початку «повстання мас», знімаються відразу три картини, які так чи інакше зачіпають «помаранчеву» тему: «Оранж лав», «Помаранчеве небо» і стрічка під робочою назвою «Стоп революція». І хоча автори фільмів у один голос запевняють журналістів у аполітичності сюжетів (мовляв, головне — стосунки між закоханими, між батьками й дітьми, між друзями-товаришами, а не протистояння прихильників Ющенка і Януковича), ми то розуміємо: якби кіномитці дійсно хотіли уникнути будь-яких політичних аналогій, вони б обрали для свого бойовика чи лав-сторі зовсім інше тло.
За словами сценариста Юрія Бутусова (стрічка «Помаранчеве небо»), таку активність «кіношників» пояснити дуже легко: події минулої осені — цікава історія з уже готовою драматургією — є найкращим тлом для будь-якого сюжету, а кохання — це єдина мова, зрозуміла для всіх людей без перекладу. Мовляв, на такий продукт глядач піде із задоволенням, тому автори цих картин не бояться, що через півроку-рік їхні творіння більше не інтригуватимуть публіку чи то викликатимуть відверте несприйняття. «Я переконаний: українці, які рік тому стояли на Майдані, ніколи не розчаруються у спогадах своєї молодості, ніколи не забудуть відчуття єдності, відчуття того великого свята, яке змінило їхнє життя», — говорить сценарист-журналіст Бутусов. Хтось знайшов на Майдані друзів і зрозумів, що навколо нього є багато однодумців. Хтось закохався. Хтось навіть одружився... Наш фільм — якраз про ті позитивні емоції».
«Зараз ми дійсно маємо справу з перенесенням розчарування певними політиками на ті події, що відбувалися рік тому, — каже в інтерв'ю «УМ» член політради партії «Пора» Євген Золотарьов, активіст минулорічної революції. — Але через деякий час (півроку, рік) ці два поняття — президентські вибори і власне революція — будуть сепаровані, абсолютно розділені у свідомості людей. Тоді ми будемо сприймати вибори-2004 як вибори і окремо — революцію як визначну подію, що стається раз на 50 чи 100 років. Помаранчева революція — одна з ключових подій української новітньої історії, яка ніколи не втратить своєї актуальності. І це природньо, що митці використовують її у своїх фільмах. Інша річ — наскільки талановитими, вартісними з мистецької точки зору будуть ті твори». «За 30 років роботи в журналістиці та письменництві я зрозумів, що немає невигідних чи заїжджених тем, — пояснює поважний політолог Дмитро Видрін, екс-радник кількох прем'єр-міністрів. — Натомість є теми, виконані з недостатнім талантом або інтелектом. Люди оцінюють, як розкривається тема, які почуття вкладені в сюжет, наскільки майстерно грають актори. Буде талант — буде й успіх, фільм можуть визнати геніальним. А якщо буде кон'юнктурний проект або ж хтось захоче «зрубати» на модній темі певну кількість «бабла»... Ви й самі чудово розумієте».
«Єдине, чого можна боятися у випадку художнього осмислення подій осені-2004, так це експлуатації теми з нечесними намірами, з метою комерційного прибутку», — висловлює «УМ» свою точку зору голова Рівненської облдержадміністрації Василь Червоній.
Але не варто забувати про ще один нюанс: усі три картини будуть готові (а деякі вже й вийдуть у прокат) до дня парламентських виборів-2006. І хто його знає, які політичні сили можуть пропіаритися у згаданих «кіношедеврах» або ж «опустити» своїх конкурентів. Сьогодні режисери неохоче розкривають навіть головні сюжетні лінії, а про «дрібнички» годі й казати...
Назва: «Оранж лав»
Студія: «Cine City Productions»
Автор сценарію: Алан Бадоєв
Режисер: Алан Бадоєв
Продюсери: Аліна Панова і Володимир Хорунжий
Актори: Ольга Макеєва, Олексій Чадов
Початок зйомок: 17 жовтня в Києві
Невідомо, наскільки вражаючим вийде голлівудське творіння, але фільм уже заявлений для демонстрації на Каннському кінофестивалі у травні 2006 року. Щодо презентації для широкого загалу, то, за планами творців цієї картини, восени наступного року готовий продукт зможуть одночасно переглянути тисячі людей у різних країнах світу.
«Оранж лав» — це історія кохання українки Каті (Ольга Макеєва) та росіянина Романа (Олексій Чадов), які познайомилися в київському трамваї наприкінці жовтня минулого року. Щоправда, спочатку анонсувалося, що хлопець буде американцем, якого зіграє американський актор, але плани кіномитців змінилися, і наразі маємо таку історію: молодий фотограф-екстремал приїжджає із білокам'яної до Києва у пошуках нових емоцій і знаходить справжнє диво у вигляді мрійливої студентки київської консерваторії. Тим часом в Україні проходять вибори, хтось ліпить фальшиві бюлетені, народ виходить на Майдан. Паралельно розвиваються стосунки головних героїв. Але, як наголошує режисер Алан Бадоєв, брендом Помаранчевої революції ніхто не зловживатиме: політика річної давнини стане лише яскравим тлом, що підсилюватиме звичайні людські емоції.
Автори стрічки стверджують: будь-які політичні асоціації недоречні. А кохання кольору оранж — лише тому, що головна героїня руда і любить апельсини (власне, завдяки незвичайному кольору волосся роль головної героїні отримала 20-річна модель без будь-якого акторського досвіду Ольга Макеєва). Олексій Чадов, навпаки, досить відома для публіки фігура: хлопець знімався в російських блокбастерах, зокрема в Івана Єрмакова у «Війні», грав вампіра Костю в «Нічному дозорі», Горобця у новому фільмі Федора Бондарчука «9-та рота».
А молодий режисер та сценарист Бадоєв до цього знімав тільки кліпи та одну короткометражку. Дебютант у художньому кіно обіцяє зробити справжній шедевр про шалене кохання — щось схоже на історію Ромео і Джульєтти.
Назва: робоча — «Стоп революція», остаточна — поки що невідома
Студія: «ПРЕ продакшн»
Автори ідеї: Іван Кравчишин, Павло Солодько, Андрій Гарасим
Продюсер: Іван Кравчишин
Режисер: Vanya Ivan (псевдонім Кравчишина з часів його роботи в програмі «5-го каналу» «Закрита зона»)
Актори: Віта Смачелюк (Київ), Олена Агошкова (Дніпропетровськ), Михайло Бекоєв (Сімферополь), Мирослав Гай (Київ), Олексій Бондарєв (Харків)
Початок зйомок: 25 жовтня в Києві
Як розповіли «УМ» у компанії «ПРЕ» (це абревіатура від «Помаранчева революція»), зйомки закінчаться вже в середині грудня, ще кілька місяців піде на роботу з матеріалом, і в лютому-березні наступного року студія обіцяє продемонструвати нам результат спільної народно-«ПРЕшної» творчості.
Ця весела художня «повнометражка» по праву може називатися «народним кіном». По-перше, зробити свій внесок у «ваяння» сценарію міг будь-який учасник «помаранчевих» подій — люди надсилали як реальні історії з життя, так і відверто гумористичні оповідки, вигадували найфантастичніші сюжетні ходи, і з усієї цієї маси народного креативу група професіоналів під керуванням Івана Кравчишина «ліпила» український блокбастер. По-друге, більшість акторів донедавна навіть не гадали, що зможуть потрапити під приціл софітів: люди «з вулиці», що їх вибрали з-поміж десятитисячної маси претендентів, до цього не знімалися ані в гучних стрічках, ані в серіальних епізодах.
Як стверджують автори блокбастеру, сюжет розгортається на тлі відомих подій в Україні восени 2004 року, однак це фільм не про Майдан або його головних учасників: «Це не буде документальна нарізка під пісню «Гринджолів» чи агітка про те, хто і як носив помаранчеву колоду. Це буде захоплюючий повнометражний художній фільм. Фільм про життя. Фільм про нас. Народне кіно, словом».
«Народний» сценарій, в якому використовуються ідеї багатьох авторів, змінюється мало не щодня: за словами режисера, від початкового задуму сьогодні залишилося хіба що кілька сцен. Яким буде остаточне ім'я «першого українського блокбастера», наразі теж невідомо. Журі досі не визначилося з переможцем народного конкурсу, що тривав на сайті www.PRE.com.ua (серед пропозицій, що їх надсилали українці на адресу проекту, був «Майдан для двох», «Незалежність по-українськи», «Апельсини від Березовського» і ще кілька десятків варіантів). Тож не виключено, що в ролі остаточної залишиться робоча назва «Стоп революція».
Отже, маємо історію про молодих людей із Києва, які змушені виїхати до маленького містечка під назвою Гуляй-Воля і втрутитись у виборчий процес у далекому від столиці райцентрі, щоб витягти з халепи свого товариша. Всі пам'ятають, як важко було в ті дні (другий тур виборів) дістатися куди-небудь залізницею, от і хлопці ніяк не можуть виїхати зі столиці. Потяг на Запоріжжя безрезультатно «штурмують» спостерігачі від Ющенка, туди ж марно намагаються потрапити головні герої фільму. Квитків немає, провідники брати «ліваків» не хочуть... Хтось, може, розвернувся б і пішов додому, але не наші кмітливі герої. Робота «розвідки», трохи фантазії — і ось вони «примазуються» до спостерігачів від Ющенка, які прямують до Запоріжжя на автобусі. Не тому, що вони «помаранчеві», просто конче треба їхати... По дорозі — нові «приколи»: голова райдержадміністрації разом із кумом-ментом не пускає автобус у район, далі герої стають свідками «каруселі» на виборчих дільницях, борються з жорстокими бандюками, долають підступи влади та зраду союзників, знайомляться з місцевими жителями і за допомогою галицьких спостерігачів і шахтарів Донбасу врешті-решт рятують свого товариша від бандитів. Саме в Гуляй-Волі герої відкриють свої почуття: хтось знайде кохання, хтось — сенс життя, а хтось більше ніколи не повернеться до рідного Києва.
До речі, про кохання (а як же без нього?). Сценаристи не змогли придумати нічого кращого, ніж вписати революцію... у любовний трикутник! Він, значить, любить Її, а Вона, як на лихо, повністю захоплена революційними подіями і всі сили віддає боротьбі за справедливість.
Боже мій, до чого знайома історія... Сьогодні важко повірити, але саме через революцію розбіглися мої гарні знайомі — хлопець і дівчина, які три роки жили разом і планували одружитися. Олена настільки захопилася ідеями Майдану, що зірвалася з «біло-блакитної» Одеси і вирушила до Києва. Сашко їхати не захотів, а коли його кохана повернулася додому, стосунки стали зовсім іншими...
Назва: «Помаранчеве небо»
Студія: компанія «Сінема»
Автори сценарію: Юрій Бутусов, Світлана Рудзінська
Продюсери: Ярослав Мендусь, Юрій Бутусов
Режисер: Олександр Кирієнко
Актори: Лідія Оболенська, Олександр Лимарьов
Початок зйомок: 7 листопада в Києві та Львові
За словами сценариста, демонстрацію картини і вихід її у прокат заплановано на березень 2006 року.
Як уже писала «УМ», сюжет цього фільму крутиться навколо студентки, захопленої революцією, та хлопцем із родини «губернатора» області, котрий доволі скептично ставиться як до «помаранчевих», так і до «біло-блакитних». Але кохання змушує головного героя поглянути на Майдан зовсім по-іншому і вступити в конфлікт із батьком. За словами Юрія Бутусова, в «Помаранчевому небі» майже немає сцен насильства (єдиний виняток — бійка під ЦВК): нікого не вбили, не підкупили, не залякали, така собі оптимістична історія зі щасливим завершенням. Автори не хотіли створювати атмосферу ворожнечі, тому в «Помаранчевому небі» не буде критичних висловлювань на адресу відомих політиків і скандування прізвищ — це, мовляв, нехай показують документалісти. «Але не значить, що крові взагалі не було, — каже сценарист. — Революція — це не бразильський карнавал. У нас були люди, готові віддати за правду своє життя, і кров була, і смерть... Тільки не восени 2004-го, а раніше». Тому фільм нагадає глядачам про трагічну загибель відомого журналіста і покаже намет імені Георгія Гонгадзе, який з'явився на Майдані буквально з перших днів.
Масових сцен у фільмі буде чимало, і найприємніше, що в них ми зможемо побачити багатьох людей, які дійсно стояли на Майдані, загорнувшись у помаранчеві накидки. Кіношники «кинули клич» серед студентів Київського політеху, серед громадських організацій, і зібрали для участі в інсценізації бійки під ЦВК навіть більше народу, ніж було треба. Хлопці з масовки, до речі, виглядають не гірше від симпатяги Сашка Лимарьова (актора, який грав рядового Медведєва у серіалі «Солдати»). Ось тільки шкода, що Лідочка Оболенська, котра грає головну героїню, закохану в революцію, по секрету сказала «УМ», що торік не стояла разом із товаришами на Майдані, не вимахувала жовтогарячими стрічками і не співала «Ще не вмерла»... Мовляв, не до того було. А якби й прийшла дівчина підтримати якогось із кандидатів, то аж ніяк не під помаранчевим прапором...
До речі, щодо сюжету, то він, схоже, базується на конкретному факті: були дані, що на Майдан відстоювати Ющенка пішов син Анатолія Засухи, найбільшого «кучміста» й корупціонера Київської області. Зараз екс-голова ОДА перебуває «в бігах». Чим не матеріал для другої серії?
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
