Через кілька днів Україна відзначатиме рiчницю Помаранчевої революції — безперечно, найяскравішої та наймасштабнішої події кількох останніх десятиліть. І нехай сьогодні вже ніхто не кайфує від гринджолового «Разом нас багато» (а були ж часи...), нехай число «розчарованих» зростає, тема Майдану ще довго залишатиметься актуальною. У тому числі — і для кінематографістів. Тож зараз, через рік після початку «повстання мас», знімаються відразу три картини, які так чи інакше зачіпають «помаранчеву» тему: «Оранж лав», «Помаранчеве небо» і стрічка під робочою назвою «Стоп революція». І хоча автори фільмів у один голос запевняють журналістів у аполітичності сюжетів (мовляв, головне — стосунки між закоханими, між батьками й дітьми, між друзями-товаришами, а не протистояння прихильників Ющенка і Януковича), ми то розуміємо: якби кіномитці дійсно хотіли уникнути будь-яких політичних аналогій, вони б обрали для свого бойовика чи лав-сторі зовсім інше тло.