Борисе, ти правий?

      «А який двигун у твого космічного корабля? — Гравітаційний!». Це з жартівливого діалогу Аліси Селезньової та Кості Садовського, героїв фантастичної кіноповісті Кіра Буличова «Гостя з майбутнього». У нашому часі, куди перенеслася Аліса, ніяких гравітаційних двигунів немає, це Коля просто так жартував. Але хтозна, може, до винаходу такої революційної штукенції лишилося вже зовсім небагато? Адже, за повідомленням часопису «Нешнл джиогрефік», один американець уже отримав патент на вічний двигун для космічних кораблів, дія якого грунтується на принципі антигравітації.

      Звати цього винахідника (який цілком може виявитися спритником-шахраєм) Борис Вольфсон, а мешкає він у штаті Індіана. За словами Вольфсона, він навчився спотворювати просторово-часовий континуум, потрібний для двигуна, що нівелює дію земного тяжіння, за допомогою надпровідників.

      Чи справді працює (і як саме) винахід індіанця, достеменно невідомо. Натомість «Нешнл джиогрефік» нагадує, що творців вічних двигунів і у світі загалом, і в США зокрема розплодилося ну дуже багато. Ще в 1911 році Патентне бюро США (USPTO) через велику кількість заявок запровадило додаткове обмеження на проекти вічних двигунів: відповідно до нього, щоб патент був виданий, зразок пристрою мав пропрацювати в приміщенні бюро не менше місяця. Пізніше цю умову скасували, а в 1990 році, після судового позивання з одним із винахідників, подібні заявки вирішили не приймати зовсім. Однак Вольфсону якось вдалося пробитися до USPTO й «прокрутити» там свій антигравітаційний двигун упродовж певного часу.

      В Американському фізичному товаристві з цього приводу висловлюють скепсис і кажуть, що на USPTO лягає надмірне навантаження, тому працівники патентного відомства просто не справляються з надлишком інформації. При цьому експерти не звертають увагу на те, що окремі патенти не відповідають елементарним законам фізики. Тож який, мовляв, вічний гравітаційний двигун?!

      Що ж, як кажуть, поживемо — побачимо.