Так прокоментував, прочитавши цю розповідь, науковець Національного аграрного університету, відомий фітобіолог Володимир Біленко.
— Нині тішить те, що надворі листопад, отож ніхто не кинеться стрімголов до лісу за мухоморами... А ці гриби означено, по-перше, в ботаніці як смертельно отруйні, по-друге, в лікарській ботаніці як лікарські рослини.

...Якось дядько Іван, роздушивши з колегами на роботі плящину (а може, й не одну), приплентався увечері додому голодний як вовк. Бо на випивку, як правило, гроші завжди знаходяться, а на закуску — як доведеться. У темряві, щоб не будити дружину, позаглядав по каструлях і, не знайшовши нічого їстівного, натрапив на вікні на миску з грибами. Вмолотив їх і влігся спати. Вранці дружина побачила порожню миску й обімліла — вона наварила мухоморів, щоб потруїти мухи. До чоловіка — лежить без свідомості. Наробила лементу, медичку сільську викликала, почали тормосити Івана, а він мертвий. Пішли у хід усі засоби першої медичної допомоги, поки дядько, врешті-решт, сердито не послав набридливих, як мухи, бабів кудись подалі.