Знизь урядовцю зарплату!

      Жили собі народні депутати. Займалися своїми парламентськими справами, чубилися й «дружили фракціями», переймалися власними статками (більшість) та народним благом (меншість), критикували і хвалили уряд. Щойно завдяки цьому самому уряду випала нагода покращити власне матеріальне становище за рахунок підвищення зарплати — радо підняли її собі на 10 тисяч гривень у місяць. Але раптом упало на їхні голови лихо: журналісти. Які не лише дізналися про нові депутатські зарплати, а й докладно розписали, хто і як посприяв космічному зростанню пенсій для «обраних» категорій населення. Щоправда, передали куті меду й «докопалися» ще й до отриманих нардепами, згідно з відповідним законом, квартир, які раніше нібито ніколи секрету не становили і в яких депутати першого скликання ВР встигли вже дітей виростити й онуків поняньчити. Та це вже інша історія. Бо парламентарії раптом згадали, що надворі — вибори, і треба терміново рятувати свій скомпрометований імідж перед виборцями, чиї голоси наразі важливіші за пенсію й зарплату, разом узяті.

      Тож раптом і з'ясувалося, що всім народним обранцям страшенно соромно за те, що вони так «жирують» за рахунок платників податків. Дивна річ: хоча першими про підвищення депутатської платні пресі розповіли найбідніші й найсовісливіші з парламентаріїв, «героями» несподівано виявилися насамперед ті, хто нічого розповідати й не думав, за обмеження пенсій не голосував і вже точно докорами сумління за підвищення зарплатні вчетверо не мучився. Відтак саме «об'єднаний» соціал-демократ, член Бюджетного комітету ВР Нестор Шуфрич у понеділок після погоджувальної ради керівників парламентських груп та фракцій оголошує про те, що зарплати у нардепів залишаться на колишньому, «низькому», рівні, присмачуючи новину поясненнями, який поганий уряд, що саме через нього парламентаріям буквально через силу довелося підвищити собі зарплатню, а в сесійній залі наступного дня один за одним беруть слово представники інших подібних до СДПУ(о) фракцій, висловлюючи праведне обурення з приводу власних високих зарплат.

      Власне, саме цій темі законодавці присвятили значну частину вчорашнього ранкового засідання ВР. Напередодні погоджувальна рада справді скасувала рішення про підняття зарплат депутатам і вирішила повернути їх до рівня, встановленого до 1 вересня 2005 року.

      Тож відтепер зарплатня народних депутатів знову становитиме близько 4 тисяч гривень (як стверджує Шуфрич — включно з доплатами), а не майже 16 тисяч, як у жовтні, після підвищення. До слова, у Голови ВР Володимира Литвина, за його власними словами, заробіток складав близько 20 тисяч, а тепер буде втричі меншим.

      Власне, недовго депутати й покайфували — високу зарплатню вони отримали фактично тільки за один місяць. Водночас, добровільно відмовившись від «зайвого шматка хліба» на догоду інтересам виборчої кампанії, парламентарії не збираються миритися з тим, що у сусіда «корова не здохла», тому вимагатимуть відповідного зниження зарплат і для урядовців, працівників секретаріату Президента, самого Президента й Прем'єр-міністра. Адже, як нагадала журналістам в. о. голови Бюджетного комітету Людмила Супрун, це саме з ініціативи Кабміну (ще під керівництвом Юлії Тимошенко) зросли зарплати в міністрів і, як наслідок, у прирівняних до них за статусом народних депутатів. А якщо Кабінет Єханурова не захоче скасувати постанову своїх попередників, то парламентарії грозяться ухвалити відповідний закон, яким, за словами Шуфрича, зобов'яжуть уряд «встановити зарплату, що має бути адекватною мінімальній зарплаті й середній по Україні».

      Нагадаємо, підвищити зарплату високопосадовцям Кабмін Юлії Тимошенко вирішив ще на початку літа. І вирішив, до речі, цілком логічно, адже при задекларованій меті не брати хабарів віце-прем'єр із зарплатою в еквіваленті 400 доларів — це звучить щонайменше смішно. Не кажучи вже про Президента із жалюгідними як для його рівня 700—800 доларами, на які для «виїзду в світ» купиш хіба один добрий костюм, а на краватку вже й не залишиться. Однак головне навіть не це. Головне, що тоді нардепи дискусій з цього приводу не влаштовували, а після того, як зарплатню підвищили і їм, взагалі принишкли, як миші. Зокрема, і ті самі нардепи, які тепер з піною з рота вимагають «скасувати», «бути ближчими до народу» й звинувачують чомусь саме виконавчу владу в тому, що вона «зажерлася».

      Між іншим, як повідомив журналістам віце-спікер Адам Мартинюк, рішення про скасування зарплат було ухвалене на пропозицію комуністів. Однак неясно, як тепер бути з пенсіями, проти обмеження максимального розміру яких ті самі комуністи так палко виступали. Виходить, тепер у депутатів, з огляду на зниження зарплатні, пенсія буде «скромна» (не більше 4 тисяч), а у якихось особливо заслужених генералів СБУ — по 16—20 тисяч? І що тепер робити з бідолашним Леонідом Кучмою, який тільки настроївся як депутат першого скликання ВР на 18-тисячну пенсію, а тепер знову буде змушений покласти зуби на полицю? Ех, до чого тільки ті вибори не доведуть.

      А тим часом в апараті парламенту вже зареєстрований внесений «народниками» Литвина Ігорем Єремєєвим та Володимиром Майстришиним проект постанови про врегулювання зарплати керівників держорганів. Як зазначається у цьому проекті, необхідно ліквідувати «величезні диспропорції» в оплаті праці, «що виникли в зв'язку з прийняттям Кабміном постанови про підвищення зарплати керівникам державних органів», через які в суспільстві «виникла соціально-політична напруга». Цим документом у разі його схвалення Верховна Рада пропонує рекомендувати Кабміну врахувати, що сума всіх складових додаткової зарплати не повинна перевищувати 50 відсотків посадового окладу по фактично відпрацьованому часу. Автори проекту постанови також пропонують, аби інформація про ухвалені щодо цього рішення, в тому числі й щодо розміру зарплти Президента і Прем'єра, була опублікована в ЗМІ. Нагадаємо, згідно з постановою Кабміну від 30 червня 2005 року, були встановлені оклади високопосадовців у відсотках до посадового окладу Прем'єр-міністра — наприклад, Президент отримує 140 відсотків від зарплати глави уряду.

      Незабаром — може, й сьогодні, якщо цього ще не трапилося вчора, — парламентарії голосуватимуть за цю постанову і, можливо, інші подібні постанови. При цьому обережної пропозиції члена Бюджетного комітету, «уенпіста» Валерія Асадчева спершу проголосувати за обмеження максимального розміру пенсій і таким чином насамперед виправити помилку Верховної Ради, а потім уже шукати колоду в оці Кабміну законодавці «не помітили». Ще б пак. Адже словосполучення «щирий політик» було оксюмороном в усі часи й, без сумніву, завжди таким і залишатиметься.