Обіцяне вето

      Система державних закупівель завжди була темою для дискусій із політичним підтекстом. Ті, хто розгортав свою приватну комерційну справу за рахунок таких закупівель, отримали презирливе прізвисько — бізнес-тендеристи. А проте з такими речами не жартують. Звичайно, ця тема «з бородою» не варта того, аби говорити про неї з надмірним пафосом, однак, усе-таки, закупівлі, які робить держава, стосуються її життєвих інтересів. Те, що купують за бюджетні кошти у вражаючих масштабах, — це продовольство, одяг і взуття для армії, меблі для дитячих будинків і притулків для старих, зрештою, устаткування для державних підприємств тощо. Принаймні достеменно відомо, що при цьому держава зацікавлена придбати товари якісні й недорогі. Це, так би мовити, з боку покупця. З боку продавця також є свій розрахунок. Насамперед, виграти тендер із державних закупівель означає забезпечити своє підприємство гарантованою зарплатою і оборотними коштами. Проте, як показала практика, існує безліч способів перетворити благородну ідею державних закупівель у примітивний бізнес навколотендерних фірм і фірмочок. А це призводить, у кінцевому рахунку, до подорожчання товарів, закуплених державою нібито за найвигіднішою пропозицією, та й псує імідж держави. Попри ці давно відомі обставини, які постійно надихають депутатів на законотворчість, віднедавна з'явилася нова — необхідність готуватися до вступу в СОТ. Законодавство Європейського Союзу і вимоги Світової організації торгівлі дещо відрізняються від того, чим керуються в Україні під час проведення державних закупівель. Зрештою, навіть у самому Міністерстві економіки з цього питання не було усталеної позиції: за часів, коли його очолював Сергій Терьохін, тут відбулися скорочення персоналу, який опікувався системою державних закупівель, а тепер, при новому шефі — Арсенії Яценюку, — штат відповідного департаменту збільшили з 19 до 30 працівників.

      Одним із пріоритетів Міністерством економіки визнано перебудову в Україні системи державних закупівель для забезпечення прозорості цих процедур і сприяння розвиткові конкурентного середовища національної економіки. Розроблено і погоджено з урядовим профільним комітетом стратегію державних закупівель на 2005—2010 роки. Як пояснила на прес-конференції начальник департаменту Світлана Нєжнова, в цьому документі йдеться про заходи з аудиту, взаємовідносини з регіонами, підготовку держслужбовців, які здійснюють закупівлі, тощо. У міністерстві вкрай критично ставляться до прийнятих парламентом змін до базового Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». За словами пані Нєжнової, деякі зміни фактично спричиняють монополізацію у цій сфері, скажімо, в питаннях, що стосуються розміщення інформації, а також підготовки і розповсюдження тендерної документації. Для вирішення цих проблем Мінекономіки підготувало зміни до цього закону, 1 листопада їх, а також інші документи було подано на розгляд Кабінету Міністрів. Що ж до законопроекту щодо держзакупівель, автором якого є Сергій Осика, то Мінекономіки в особі пані Нєжнової заявляє, що не має до цього документа жодного стосунку, і обіцяє в разі його прийняття зробити все, аби на нього було накладено вето.